Адам Пшехшта - Шепіт у пітьмі
Название: | Шепіт у пітьмі | |
Автор: | Адам Пшехшта | |
Жанр: | Современная проза | |
Изадано в серии: | неизвестно | |
Издательство: | неизвестно | |
Год издания: | - | |
ISBN: | неизвестно | |
Отзывы: | Комментировать | |
Рейтинг: | ||
Поделись книгой с друзьями! Помощь сайту: донат на оплату сервера |
Краткое содержание книги "Шепіт у пітьмі"
Вони пройшли повз вкриту мороком браму – одну з багатьох у цій околиці й повернули у вузький провулок. Ніч освітлювали тільки рідко розставлені ліхтарі, з каналізації здіймалася імла й утворювала недовговічні міражі, які непевно похитувалися. Юстина вела так, немов неодноразово ходила цією дорогою, а це -- взявши до уваги, що йшлося про небезпечні периферії міста, де мешкали найбільші покидьки – змушувало задуматися. Дівчина вже давно перестала бути елітною проституткою – “Раю” не вдалося вистояти після серії вбивств, однак, її поведінка, одяг, певність в собі, яку було виразно чути в голосі, свідчили, що вона зовсім не бідує.
Читаем онлайн "Шепіт у пітьмі". [Страница - 6]
***
Перша після довгої перерви зустріч з Бретцелем була сердечною, хоча й короткою. Шеф II Відділу не заперечував, щоб Кроне відвідав Л-125 і порозмовляв з Наркєвичем чи кимось іншим, однак, призначив йому завдання зовсім не пов‘язане з лавиною дивних вбивств.
-- Сьогодні такі вбивства – звичайна справа, -- відповів він на запитання підвладного. – Вони є в німців, є в росіян, меншою мірою, проте трапляються й на Заході. Це точно не ефект диявольської операції однієї зі сторін, тому за даних обставин повинно відійти на другий план. Зараз ми готуємося до війни.
Вони готувалися. Структури “Двійки” було переведено в бойовий режим, вони наглядали за розміщенням таємних складів зброї, що стануть в пригоді диверсійним загонам, які повинні продовжувати боротьбу з агресором у випадку окупації частини країни СССР чи Німеччиною. Тривали інтенсивні курси диверсії і саботажу – найбільш гідна довіри частина агентури повинна була становити кадри для запланованих партизанських загонів. Керівництво явно вважало, що принаймні деякі території буде надовго втрачено. З розташованих поблизу кордону офісів документи переправлялися в Варшаву, щоб вони не потрапили в руки ворога. Тривала тиха мобілізація. Було розширено сфери розвідницької та контррозвідницької діяльності “Двійки”.
Впоравшись з напливом поточних справ, Кроне вирішив відвідати Л-125. Його супроводжував, знайомий з перебування у лікарні, сержант Маруня, якого йому приділили цим разом у якості охоронця. Всі офіцери, що займали важливі для військових дій посади, отримали схожий супровід.
Коли вони заїхали на подвір‘я в‘язниці, Кроне перший висковзнув з машини й пішов енергійним кроком в бік кімнати для вартових. Після інтенсивного ранкового тренування і тижня без випивки він почувався винятково добре.
-- Я йду з Вами, -- наздогнав його сержант.
Кроне зітхнув, проте не заперечив. Він волів би сам порозмовляти з в‘язнями, але в Маруні були свої накази. Йому не подарують, якщо з його підопічним щось трапиться, а арештанти, що перебували в Л-125, становили смертельну загрозу навіть за ґратами.
Йоган не очікував жодних проблем з доступом до в‘язнів – перед цим він зателефонував і попередив про свій візит, проте він був готовий чекати скільки треба, перш, ніж вартові перевірять всі документи й переконаються, чи дійсно в нього є дозвіл “Двійки” на відвідування об‘єкту. Без потреби. На вході його привітав Дістергофф. Останній раз вони бачилися кілька років тому, відразу після страти Каті.
-- Вітаю, Янку! – начальник в‘язниці двічі поцілував Кроне, не дивлячись на здивовані погляди.
-- Стільки часу, -- пробурмотів. – Стільки часу…
Кроне буркнув щось через стиснене горло, він не міг видобути з себе голос. Їхня остання зустріч дійсно мала місце роки тому, але не плин часу розділив колишніх друзів, це зробила смерть Каті. Вони пішли в кабінет Дістергоффа. Маруня залишився під дверима.
-- З кого хочеш почати? – запитав хвацько господар, збираючись витягнути пляшку горілки й стаканчики.
Кроне жестом зупинив його.
-- Я намагаюся не пити. Ти ж знаєш, в мене з цим… проблеми. Зараз, -- він знизав плечима. – не час для цього. Я повинен бути тверезим.
-- Ну, так, -- признав той. – Маєш рацію. Чим можу тобі допомогти?
-- Я чув, у вас тут різні дивні особи, -- почав обережно Кроне. – Хотілося б порозмовляти з кількома арештантами.
-- Арештантками, -- виправив його Дістергофф й іронічно скривився. – Колись ми утримували в основному чоловіків. Шпигування – це безумовно чоловіча професія, навіть якщо брати до уваги Мату Харі. Тепер все цілковито змінилося. В нас під замком є навіть дванадцятилітня дівчина. За подвійними ґратами. Колись вона мило посміхнулася вартовому, який приніс їй їжу, а потім видряпала око і перегризла горло…. Його товариш це бачив, але поки підбіг, все вже закінчилося.
-- Божевільна?
-- Ні, -- Дістергофф похитав головою. – “Марсіанка”.
-- Хто?!
-- Перепрошую за жаргон. “Марсіанами”, як в
--">Книги схожие с «Шепіт у пітьмі» по жанру, серии, автору или названию:
Анна Габамик - Ничего личного (сборник) Жанр: Современная проза Год издания: 2014 |