Адам Пшехшта - Зрада

такі з‘явилися – були готові відповідно відреагувати. “Двієчник” волів навіть не думати про таку можливість, навіть на піку форми він не мав би жодних шансів у сутичці з будь-ким з них, зараз – з не зовсім здоровою ногою, він взагалі не був для них противником. Ні, щоб він мав намір втікати. Кроне вирішив покірно прийняти все, що принесе доля і накази Пілсудського… Під лікарнею на них вже чекав Опель Адмірал, службова машина Тадеуша Бретцля.

-- В штаб? – запитав Кроне.

-- Так, в Саський палац, -- підтвердив водій.

В машину сів тільки один жандарм, зайнявши місце поряд з водієм, тому офіцер міг вільно влаштуватися на задньому сидінні з надалі заціпенілою ногою, яка ще трохи боліла. Кроне закрив очі, намагаючись не думати, що його чекає. Весь час він відчував на собі уважний погляд жандарма. Той спостерігав за ним через плече, правою рукою бавився ґудзиком військового, наполовину розстебнутого плаща. Безсумнівно, тримав її поблизу зброї…

Коли вони приїхали на місце, пройшли не зупиняючись через всі пости – або Бретцель попередив про прибуття Кроне, або вартові вважали, що солдата з елітного підрозділу, який його супроводжував, достатньо, щоб виправдати його присутність в штабі. Перед кабінетом шефа II Відділу жандарм пропустив його вперед, сам залишився в коридорі. Кроне зайшов без стуку і хоча на ньому не було мундира, став струнко перед столом Бретцля, а тоді сухим, безпристрасним тоном доповів про своє прибуття.

-- Сідай, Янку, сідай, -- буркнув той, не відриваючи погляд від якихось паперів.

Через кілька хвилин закінчив, зняв окуляри і змученим жестом протер їх шматком замші.

-- Паскудна справа, -- зітхнув.

-- Чекаю на Ваші накази, пане полковнику, -- заявив холодно Кроне.

-- Годі! – Бретцель стукнув рукою по столу. – Перестань поводитися як надута дитина! Гадаєш, нам тут було легко?! Я посварився з Комендантом і десь з десятком генералів зі штабу. Кожен з них хотів бути більш принциповим, ніж Маршал, я пригрозив, що подам у відставку, мені годинами доводилося вислуховувати маячню Наркєвича! Вся ця афера в мене вже в печінках сидить, -- пирскнув гнівно.

-- Які накази для мене? – повторив цим разом спокійно Кроне. Бретцель глибоко зітхнув, опустив погляд.

-- Ти повинен зрозуміти, що наразі багато я не виторгував. Певні процедури розробляються, але вимагають часу… -- на мить він замовк. – Я забираю в тебе всі справи, які ти вів до цього часу. До нового розпорядження ти не будеш займатися російським напрямком.

-- Наказ Коменданта? – запитав Кроне, не приховуючи гіркоти.

-- Ні, мій, -- відповів полковник, дивлячись йому просто в очі. – Для твого ж добра. Бо вистарчило б найменшого претексту і штабні гівнюки з‘їли б тебе живцем. Маршал залишив все на мій розсуд. Однак, видав наказ у іншій справі.

-- Якій?

-- Ти повинен зайнятися слідством у справі Юрка Станяка.

-- Станяк, Станяк… Щось знайоме, -- Кроне насупив брови.

-- Подвійний агент. Передав німцям багато відповідно препарованих матеріалів.

-- Тепер пригадую, -- буркнув Кроне.

Станяк завідував фінансами варшавського гарнізону. Він дослужився до звання капітана, дальшому просуванню по службі перешкодила невідомо ким надана інформація, що він кокаїніст. Уникнув звільнення з війська тільки тому, що прийняв пропозицію співпраці з “Двійкою”. Та ненав‘язливо передала плітки про Станяка німецькому шпигуну, який перебував під постійним наглядом польської контррозвідки, що привело до спроби вербування з боку абверу. Станяк прийняв пропозицію і роками в очах німців був одним з найкращих агентів. Причиною була відповідно препарована інформація, яку надавала йому “Двійка”.

-- В чому проблема?

-- Він вже себе не контролює, -- відповів втомленим тоном Бретцель. – Минулого разу, разом з підготованими нами документами, передав Глюбе список нагород цілого гарнізону.

Кроне тихо присвиснув. Герхард Глюбе був молодою зіркою абверу, славився винахідливістю і нещадністю, з якою відносився, як до ворогів, так і до власних людей. II Відділ Головного Штабу вже двічі розглядав, чи не “організувати” німцеві якийсь нещасний випадок. Шкідливість його діяльності була очевидною. Зрештою вирішили залишити його живим саме з огляду на Станяка. Глюбе

--">