Библиотека knigago >> Старинное >> Старинная литература >> Зрада


Книга Александра Клибанова «Духовная культура средневековой Руси» является фундаментальным исследованием духовной и культурной жизни Древней Руси в период с IX по XV века. Автор подробно рассматривает различные аспекты религиозной, философской и художественной культуры того времени. Клибанов начинает с анализа язычества Древней Руси, описывая его верования, обряды и ритуалы. Затем он переходит к принятию христианства, рассматривая его влияние на развитие русской культуры и формирование новой...

СЛУЧАЙНАЯ КНИГА

Свободные отношения. Энн Вулф
- Свободные отношения

Жанр: Короткие любовные романы

Год издания: 2005

Серия: Панорама романов о любви

Адам Пшехшта - Зрада

Зрада
Книга - Зрада.  Адам Пшехшта  - прочитать полностью в библиотеке КнигаГо
Название:
Зрада
Адам Пшехшта

Жанр:

Современная проза

Изадано в серии:

неизвестно

Издательство:

неизвестно

Год издания:

-

ISBN:

неизвестно

Отзывы:

Комментировать

Рейтинг:

Поделись книгой с друзьями!

Помощь сайту: донат на оплату сервера

Краткое содержание книги "Зрада"

Перші дні після того, як отямився, він провів у боротьбі з нічними кошмарами – він був певний, абсолютно певний, що вбив невинну дитину. Те, що ця ледь-ледь семирічна дівчинка невдовзі перед цим полоснула його ножем з майже смертельним результатом, було цілком іншою, хоча не менш важливою справою. Кроне відчував, що вияснити цю справу набагато важливіше, ніж всі інші загадки, які він досі розгадав. Зараз, лежачи в лікарняному ліжку, він годинами міркував про це ще й для того, щоб розвіяти похмурі думки пов‘язані з хворою ногою. Лікарі не залишили йому жодних ілюзій – понівечене стегно ніколи повністю не відновиться, він буде накульгувати до кінця життя.

Читаем онлайн "Зрада". [Страница - 3]

Очевидно, не дивлячись на впевненість, що росіяни провели якісь маніпуляції з Кроне, виконання наказу маршала дорого йому обійшлося.

-- Вартовий! – покликав офіцер неголосно. На порозі негайно з‘явився чоловік у формі жандарма.

-- Сержант Маруня з‘явився…

-- Не потрібно цього цирку, -- перебив його Кроне. – Чули, що попросив професор, постарайтеся щось організувати.

Сержант зміряв його дещо глузливим поглядом, але старанно клацнув каблуками і вийшов у коридор, за мить вони почули, як той з кимось розмовляє.

-- Це займе трохи часу, -- пояснив “двієчник”. – Він повинен спочатку здати пост.

-- Не зрозумів?

-- Він не залишить Вас сам на сам з потенційним вбивцею…

Йодко-Наркєвич виразно почервонів.

-- Я не думаю… -- почав він.

-- Такі в нього накази, -- перебив його Кроне. – Нема про що говорити. Але повертаючись до справи, на чому може полягати оте програмування?

Старший чоловік затиснув губи, з хрустом сплів пальці обох рук.

-- Ніхто не сумнівається у Вашій особистій лояльності, -- почав він. – Якщо йдеться про гіпноз, то, мабуть, я зміг би підсунути Вам якесь постгіпнотичне навіювання без жодних проблем, однак… Дозвольте мені закінчити, -- попросив, побачивши недовіру на обличчя співрозмовника. – Однак, тільки у випадку, якщо воно більш-менш збігається з Вашими планами, характером, почуттям моралі. Наприклад, якби я хотів випити більшість з того, що принесе нам сержант… якщо він щось принесе…

-- Не переживайте, він дістане нам випивку, -- запевнив його Кроне.

-- В лікарні?!

Офіцер махнув рукою, вказуючи, що немає сенсу продовжувати тему, тож Наркєвич повернувся до перерваного аргументу.

-- Я міг би навіяти, щоб у Вас пропало бажання пити спиртне, -- продовжив він. – Дуже сумнівно, щоб Ви з власної волі напилися у лікарні, тому ймовірно навіювання буде не надто відрізнятися від Вашого, цілком суверенного рішення. Але якби я спробував наказати Вам танцювати на столі, то якщо Ви не виявитеся однією з дійсно нечисельних осіб, що легко піддаються гіпнозу, ми можемо спокійно припустити, що я не досягну своєї мети. За таким самим принципом, я не переконаю Вас зрадити Батьківщину, чи вбити друга. Однак за допомогою одичного апарата…

-- Так? – поквапив його Кроне.

-- Таке навіювання я міг би помістити у Вашій голові, в мізках, на підсвідомому рівні. І якщо його активувати, у Вас не буде коли задуматися, що Ви робите, Ви просто почнете діяти спонтанно, немов за командою, не маючи часу на аналіз… Як солдат і багаторічний працівник “Двійки”, хтось, хто має сильну волю, Ви, мабуть не піддаєтеся гіпнозу, однак, це робить Вас чудовим знаряддям для маніпуляцій, коли йдеться про програмування за допомогою такого приладу, як хоча б “Агонія”.

-- Тому, що в мене сильна воля? – перепитав з іронією офіцер.

-- Ні, йдеться про Ваші, -- Наркєвич завагався, -- рефлекси. Під час небезпеки Ви реагуєте негайно, не задумуючись?

“Двієчник” повільно кивнув головою, в його очах з‘явився тривожний блиск, уста скривилися в зневажливій посмішці.

-- В якусь мить, наприклад в присутності маршала, у Вас з‘явиться відчуття небезпеки, Ви будете певні, що перед Вами смертельний ворог. Це триватиме тільки долю секунди, пізніше Ваш свідомий розум визнає це галюцинацією, спробує Вас зупинити, адже Ви не зрадник, але буде вже надто пізно. Бо для того щоб вбити, Вам потрібна тільки мить… Саме тому лікарню пильнують жандарми, -- закінчив змученим тоном лікар.

-- Живим мені звідси не вийте, правда? – в голосі Кроне не було жодних сумнівів.

-- З власної волі, без дозволу Маршала – ні, -- уточнив Йодко-Наркєвич.

Хтось постукав і в дверях знов з‘явився сержант Маруня. Мовчки поставив на кривому лікарняному столику два стакани й літрову пляшку, в якій, якщо вірити етикетці, містився дуже їдкий засіб для очищення каналізаційних труб.

Кроне почекав, поки жандарм вийде, тоді розлив безбарвну рідину по стаканах.

-- Ви впевнені, що це… -- обізвався вагаючись лікар.

-- Впевнений, -- буркнув Кроне. – Інша справа, що вони не виказали надмірної фантазії, -- додав, дивлячись на етикетку. – У війську ми розливали алкоголь у пляшки від ліків на грибкові захворювання або…

Оставить комментарий:


Ваш e-mail является приватным и не будет опубликован в комментарии.