Павло Чубинський - Ангели на сходах неба: Народні повір'я та забобони

влаштований Богом, що може рухатися небом. Призначення його — освітлювати нашу землю вночі.

Коли подивитися на місяць через особливу хустину, що має таємну силу, то Каїн і Авель бачаться дуже чітко.

Місяць мав великий вплив на людей, тварин і рослин, він — як иан у свокму володінні: що хоче, те й чинить протягом чотирьох тижнів. Через ге народ і молиться кожному молодому місяцеві. Якщо місяць буває червоний — на війну, синій — на недуги і мор людей, а якщо ясний — то буде здоров'я і великий урожай. Місяць — це круглий отвір у небо.

Як місяць маленький, то і маленька злість Каїна на Авеля; як більший, то і злість робиться більша; як повний, то значить, що Каїн Авеля вже забив і вже видно, як він держить його на вилах.

Місяць — брат сонця, куля, що світиться і освітлює землю вночі, а плями на місяці — то Каїн тримає Авеля на вилах.

Місяць — світло, котре поставлене ближче до землі, щоб краще освітлювати її вночі.

Місяць — менший брат сонця, в загадці він зветься — золота діжа. Доввдять, що місяць — то небесний камінь.

Називають місяць нічником.

Насіння рослин не сіють при молодому місяці, бо будуть довго цвісти і не принесуть плодів. Лікарські рослини і коріння їхні, навпаки, визнаються цілющими, коли вони зібрані при молодому місяці.

Народжений місяць називається молодик або новак, в повному вигляді — підповня, згодом — повня, а при смерті — старий.

Місяць уповні за народним повір'ям мав цілющі властивості. З появою молодого місяця народ йому кланяється і проказує молитви. А через два тижні місяць вважають підновнею.

За те, що на місяці зображено вбивство Каїном Авеля, Бог судив йому щомісяця народжуватися, рости й умирати. Після своєї смерті місяць спускається в пекло, перетоплюється там, очищається і знов народжується. Через те ото й буває молодик, півповнк, повня і старий місяць.

ЩО НАШІ ПРЕДКИ ДУМАЛИ ПРО ЗМІНУ ДНЯ І НОЧІ ТА ПІР РОКУ

Зміну дня і ночі пояснюють так: сонце на заході сідає в море, що оточує землю, як яєчний білок оточує жовток. Під землею ж міститься інший світ, сонце його освітлює і робить там день, а у нас віч. Коли ж сонце підходить до сходу, то, за Божим велінням, підіймають його тисячі чортів (шатанів), окрім того сонце геть їх обсмалює, через те вони купаються в річці, ледь живі й розмахуючи руками, поки пропадають; а з тієї тисячі крапель, що пострушували з себе чорти, знов народжується тисяча чортів, котрі так само підіймають сонце, знов обсмалюються, купаються, народжуються і т. їн. Тож необачно чинять ті люди, що, вмиваючись, струшують руками, бо скільки впаде крапель, стільки народиться чортів. Сонце постійного помешкання не має: воно тільки й робить своє щодобове коло.

Зміна дня і ночі пояснюється відсутністю сонця, що, ховаючись під землю, купається там в морі, а потім, за допомогою двох якихось невідомих істот, знов з'являється на небі з протилежного боку.

Зміна дня і ночі пояснюється лише сходом і заходом сонця, котре вночі від заходу на схід проходить під землею в незрозумілому для народу просторі, наповненому вогнем і водою.

Сонце заходить за гори, і як у нас день, то за горами ніч, а як у нас ніч. то там уже день.

Зміну пір року пояснюють поступовим відходом і наближенням сонця.

Літо і зима уявлюються живими істотами: літо — як юна дівчина, а зима — стара баба з величезними зубами і кістлявими пальцями. Дівчина-літо дуже щедра і багата, а баба-зима вкрай скупа й бідна. Є повір'я, що на Стрітення вони зустрічаються і ведуть між собою таку мову:

— Чого ти йдеш з тієї сторони і що ти доброго там зробила? — питає дівчина-літо.

— Нічого мені вже там бути, — відповідає зима, — все, що було, я з'їла, спорожнила всі комори, клуні й склади, і тепер, певно, не скоро все це поповниться.

— Жаль мені тих людей, — каже дівчина-літо, — треба до них спішити, всім, чим зможу, я їх обдарую.

А то ще є повір'я: йде літо проти зими і несе квіточку таку гарну-гарну, а зима несе горщик льоду. Літо як тільки показало свою

квіточку, так лід той вмить і розтав. А на зиму — вже йде лама проти літа в кожусі та в червоних чоботях, в шапці та рукавицях: як показала свій лід, так тая квітка вмить і обсипалася.

Літо — то образ скромної дівчини, прибраної всякими ніжними рослинами, а зима — жінка буйна, з головою завбільшки з бочку, а губи — як відра. Другого лютого вони зустрічаються і між ними відбувається боротьба. Якщо перемагає літо, --">