Павло Чубинський - Ангели на сходах неба: Народні повір'я та забобони

падає на землю.

Розповідають, що в одному місці не було довго дощу, і тому поміщик велів зібрати всіх жінок і класти їх спиною в воду, притримуючи мотузкою; котра з жінок буде тонути — ту витягати, а котра буде плавати по воді — ту бити, бо вона відьма. Одна з жінок такою й виявилась: коли її стали бити, то пішов такий дощ, що люди, ледве живі, дійшли додому.

Дощу часом немає через те, що відьми знімають зорю і ховають її в льох, у горщик. В такому разі треба чистити криниці і дощ піде.

Дощ, сніг і град мають свої особливі сховки — «склади на край світа», і коли треба пускати дощ, то Бог посилає пророка Іллю разом з глухим ангелом. Вони набирають в хмару дощу і розносять його по світу, а де як почнуть пускати дощ, то кілька днів підряд. Це означав, що коли глухий ангел питав Бога, куди треба пускати дощ, то Бог йому каже: «Іди там, де чорно», а він іде там, де вчора. Бог каже: «Іди туди, де просять», а він іде там, де косять. Бог ка-же; «Іди туди, де ждуть», а він іде, де жнуть. Тому і склалася промовка: «Як почнуть косити, то треба Бога про дощ просити».

Дощ падав а неба і проходить крізь хмари, як крізь решето.

--">