Павло Чубинський - Ангели на сходах неба: Народні повір'я та забобони

дуже сердитий, котрий живе десь далеко за морями. Сильні вітри — на дощ. Змінний вітер — ознака бурі, що наближається.

ЩО НАШІ ПРЕДКИ ДУМАЛИ ПРО ВИХОР

Вихор створює сатана, він незнайомий з людиною-вітром. Сатана створює вихор під час свого весілля. Забачивши вихор, народ хреститься, промовляючи: «Щезни, сатано», і вихор стихає.

Вихор — то диявол, через те кожен, кого застав сильний вітер, сідає додолу й хреститься, щоб прогнати від себе диявола. Вірять, що коли вихор підвіє людину, то їй загрожує неминуча недуга, від якої може врятувати лише йорданська вода.

Вихор — чорт, що кудись мчить, при його наближенні треба впасти на коліна й прочитати молитву.

Вихор найчастіше буває під час грози — то чорти тікають від удару громової стріли.

Вихор — чорт. їхав чумак, та, їдучи, полуднував і ніж у руці держав; а поперед нього схопився вихор — крутиться та й крутиться, так що не можна вже далі і їхати. Чумак терпів, терпів, та й не витерпів: розгнівався й кинув у нього ножа. Пил на дорозі осів, лежить тільки зарубаний чорт увесь у крові,— отака є розповідь.

Як вихор крутить, до то йде чортове весілля. Якби кинути сокиру в нього, то була б і кров на сокирі. Як часом вихор набіжить на людину, то треба казати: «На сала», до він і полетить, — він боїться сала.

ЩО НАШІ ПРЕДКИ ДУМАЛИ ПРО ВИРІЙ

Вирій міститься на заході, там є теплі колодязі, де купаються хворі й одужують.

Вирій — тепла сторона, туди відлітають птахи, котрі не можуть переносити зимової температури.

Вирій міститься десь за морями, там, де сонце ходить близько від землі, через те там постійно тепло й туди відлітають птахи.

Коли у нас зима, у вирії — літо, і навпаки. Країна ця має багато теплих" вод і називається «теплична». Вона міститься аж на південному заході.

ЩО НАШІ ПРЕДКИ ДУМАЛИ ПРО ГОРИ, ПРІРВИ І КУРГАНИ

Гори, прірви і кургани виникли від потопу.

Як Бог творив землю, то спершу її варив, а потім разом остудив; бульки, що позбігали від окропу й захололи, стали горами, а поміж ними — долини.

Гори, долини, ліси і кургани Бог зробив для звірини, щоб було їй де ховатися.

Кургани означають місця вбитих в дуже давні часи вояків.

Кургани — могили цих велетнів. Прірви — недобрі місця, що провалилися для того, щоб гарна людина не ступила на них ногою. Ліс — житло тварин, що не можуть вжитися з людиною.

Бездонна прірва — це рів недосяжної глибини, в якому живуть чорти. Все, що тільки туди попадає, пропадає навіки.

ЩО НАШІ ПРЕДКИ ДУМАЛИ ПРО МОРЕ, РІЧКИ, ОЗЕРА І СТАВКИ

Море — це велетенське скопичення води, що не має краю і дуже глибоке. На дні моря багато отворів, Б які просочується вода — робить у підземному світі дощ.

Під морем розуміють воду, що не має дна і не має меж. На чому тримається вода — хтозна.

Річки висихають від посухи на нашій землі, а в підземному світі в той час ідуть сильні дощі. Ріки — це жили землі, по яких тече вода, як у людини кров.

Озера і ставки виникли здебільшого від скоєного на тому місці злочину.

ЩО НАШІ ПРЕДКИ ДУМАЛИ ПРО ТУМАН

Про туман кажуть, що це випари із землі й води.

Туман виходить із землі. Коли туман з'явиться влітку, то буде недуга на людей, коли навесні, то — хвороба на скотину, восени — хороші жнива, взимку — благополуччя.

ЩО НАШІ ПРЕДКИ ДУМАЛИ ПРО РОСУ

Дощ, сніг, град, роса посилаються від самого Бога.

Роса виходить із землі в тім тільки випадку, коли земля волога й досить зігріта. З росою добре в'язати жито, косити, а особливо вона корисна для скошеної гречки: тоді її зерно повніє. Коли в роса, то повинна бути й погода, коли ж немає, то буде дощ.

Роса — сльози святої Варвари, котра вранці ходить полями н плаче.

ЩО НАШІ ПРЕДКИ ДУМАЛИ ПРО ДОЩ

Тихий, рясний, теплий дощ називається манкою Божою.

Якийсь чоловік постійно їздить верхи па коні і, коли він їде через воду, то каже, що це «будяки», і якщо кінь хльобне трохи води й пирхне, то піде невеликий дощ, а якщо більше захопить води і більше почне пирскати, то й дощ буде більший.

Дощ творять ангели завдяки особливо влаштованій великій сіті. На цю сіть ллють ангели воду і, на свій смак, можуть переносити її з одного місця на друге.

Дощ натягується із морів, великих озер і річок веселкою, розноситься нею по хмарах і --">