Хулио Кортасар - Поза часом
Название: | Поза часом | |
Автор: | Хулио Кортасар | |
Жанр: | Современная проза | |
Изадано в серии: | неизвестно | |
Издательство: | Видавництво Анетти Антоненко | |
Год издания: | - | |
ISBN: | неизвестно | |
Отзывы: | Комментировать | |
Рейтинг: | ||
Поделись книгой с друзьями! Помощь сайту: донат на оплату сервера |
Краткое содержание книги "Поза часом"
Хуліо Кортасар (1914–1984) — видатний аргентинський письменник ХХ століття. Поряд із колумбійцем Габріелем Гарсією Маркесом, мексиканцем Карлосом Фуентесом, парагвайцем Аугусто Роа Бастосом, перуанцем Маріо Варгасом Льйосою — це один із визначних представників латиноамериканського «магічного реалізму». Серед найвідоміших творів — збірники оповідань «Бестіарій», «Таємна зброя», «Кінець гри», «Усі вогні — це вогонь, романи «Виграші», «Гра в класи», «62: модель для збирання».
Українською мовою виходили друком: книжка оповідань «Таємна зброя» («Дніпро», 1963), романи «Гра в класи» («Фоліо», 2008) та «Читанка для Мануеля» («Фоліо», 2009).
До цього збірника ввійшли дві останні прижиттєві книжки оповідань Хуліо Кортасара — «Ми дуже любимо Гленду» (1980) та «Поза часом» (1982). Публікуючи їх, видавництво та перекладач хочуть надати можливість українському читачеві відкрити для себе нові грані творчості письменника.
Читаем онлайн "Поза часом". [Страница - 4]
А проте й тоді не пролунали чіткі й зрозумілі слова, ми їх не потребували. Єдине, що для нас важило, — це щастя зберігати Гленду в собі, а щоб досягти цього щастя вимагалася досконалість. Похибки, вади зробилися раптом нестерпними; ми не могли погодитися з тим, що «Ніколи невідомо чому» завершується саме так або що в «Сніговому полум’ї» є огидний епізод гри в покер (Гленда не брала участі в ньому, але він однаково якимось чином бруднив її, мов блювота, — цей жест Нансі Філіпс і неприпустима поява розкаяного сина). Як траплялося майже завжди, Ірасусті випало дати чітке визначення місії, що на нас чекала, і того вечора ми розійшлися по домівках, начеб пригнічені відповідальністю, яку щойно взяли на себе, і водночас прозираючи щастя безхмарного майбутнього, коли ніякі недоладності й зради не потьмарюватимуть образу Гленди.
Наш кістяк інстинктивно зімкнув ряди: мета не залишала місця для примарного плюралізму. Ірасуста розповів про лабораторію лише тоді, коли її було вже обладнано в одному з особняків у Ресіфе де Лобос [9]. Ми порівну розподілили обов’язки серед тих, хто повинні були зібрати за можливістю всі копії «Мінливих повернень» — ми зупинили свій вибір на цій стрічці, бо вона мала порівняно небагато вад. Нікому не спало на думку порушити питання про гроші, Ірасуста був компаньйоном Говарда Х’юза [10] з видобутку олова в копальнях Пічинчи [11] — завдяки цьому надзвичайно простому механізмові ми одержали необхідну владу, літаки, спільників і винагороду. Ми не мали навіть власного офісу, комп’ютер компанії «Хейгар Лосс» запрограмував завдання й етапи їхнього виконання. За два місяці після тих слів Діани Ріверо лабораторія вже була в змозі замінити в «Мінливих поверненнях» невдалий епізод із птахами на інший, що повертав Гленді чудовий ритм і смислову точність її акторської гри. Фільм вийшов уже кілька років тому, і його повторний показ на світових кіноекранах не викликав жодного подиву: пам’ять жартує з людьми і змушує їх повірити в свої метаморфози та варіації; мабуть, сама Гленда не завважила б підміни, зате б відзначила — адже це відзначили всі ми — справжнє диво досконалої відповідності побаченого й очищеного від нашарувань спомину, що повністю збігався з ідеалом.
Місія виконувалася безперестанно; щойно упевнившись в ефективності лабораторії, ми негайно викупили копії «Снігового полум’я» та «Призми»; решта фільмів були піддані обробці точно в строки, визначені персоналом «Хейгара Лосса» та лабораторії. У нас виникли проблеми з «Вишуканими манерами», оскільки нафтові магнати з еміратів зберігали копії задля особистої втіхи, тож довелося вдатися до неймовірних хитрощів і зусиль, аби їх викрасти (називатимемо речі своїми іменами) й непомітно для власників замінити на інші. Лабораторія працювала на такому високому рівні, який спершу здавався нам недосяжним, хоча ми й не наважувалися прохопитися про це Ірасусті; хоч як це дивно, найбільше сумніви брали Діану, але коли Ірасуста показав нам «Ніколи невідомо чому», ми побачили справжній фінал, побачили, що Гленда — замість повернутися в дім Романо — спрямувала автівку до стрімчака й вразила нас своїм розкішним і таким необхідним падінням у вир, і зрозуміли, що досконалість можлива й у цьому світі, й відтак Гленда залишатиметься завжди досконалою, завжди досконалою для нас.
Найважче, звичайно, було визначатися з переінакшеннями, з тим, що слід було вирізати, зі змінами в монтажі та ритмі фільму; ми по-різному сприймали Гленду, і через це виникали серйозні суперечки, залагодити які вдавалося лише після ретельного аналізу, а в деяких випадках справу вирішувала думка більшості нашого кістяка. І хоча деякі з нас, переможені, дивилися --">Книги схожие с «Поза часом» по жанру, серии, автору или названию:
Хулио Кортасар - Река Жанр: Современная проза Год издания: 2010 Серия: Конец игры |
Валерий Грузин - Гибель Киева Жанр: Современная проза Год издания: 2013 |
Другие книги автора «Хулио Кортасар»:
Хулио Кортасар - Экзамен Жанр: Классическая проза Год издания: 1994 |
Хулио Кортасар - Цефалея Жанр: Современная проза Год издания: 2009 Серия: Бестиарий |
Хулио Кортасар - Заколоченная дверь Жанр: Современная проза Год издания: 2001 Серия: Конец игры |
Хулио Кортасар - Лето Жанр: Проза Год издания: 2010 Серия: Восьмигранник |