Хулио Кортасар - Поза часом
Название: | Поза часом | |
Автор: | Хулио Кортасар | |
Жанр: | Современная проза | |
Изадано в серии: | неизвестно | |
Издательство: | Видавництво Анетти Антоненко | |
Год издания: | - | |
ISBN: | неизвестно | |
Отзывы: | Комментировать | |
Рейтинг: | ||
Поделись книгой с друзьями! Помощь сайту: донат на оплату сервера |
Краткое содержание книги "Поза часом"
Хуліо Кортасар (1914–1984) — видатний аргентинський письменник ХХ століття. Поряд із колумбійцем Габріелем Гарсією Маркесом, мексиканцем Карлосом Фуентесом, парагвайцем Аугусто Роа Бастосом, перуанцем Маріо Варгасом Льйосою — це один із визначних представників латиноамериканського «магічного реалізму». Серед найвідоміших творів — збірники оповідань «Бестіарій», «Таємна зброя», «Кінець гри», «Усі вогні — це вогонь, романи «Виграші», «Гра в класи», «62: модель для збирання».
Українською мовою виходили друком: книжка оповідань «Таємна зброя» («Дніпро», 1963), романи «Гра в класи» («Фоліо», 2008) та «Читанка для Мануеля» («Фоліо», 2009).
До цього збірника ввійшли дві останні прижиттєві книжки оповідань Хуліо Кортасара — «Ми дуже любимо Гленду» (1980) та «Поза часом» (1982). Публікуючи їх, видавництво та перекладач хочуть надати можливість українському читачеві відкрити для себе нові грані творчості письменника.
Читаем онлайн "Поза часом". [Страница - 2]
- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (104) »
Я завважив, як вона надовго заклякла перед самотнім човном і чорними скелями на передньому плані, її руки ледь помітно ворушилися, вона мовби пливла в повітрі, намагаючись дістатися відкритого моря, втекти за обрій. Мене вже не здивувало, що інша картина, на якій було зображено шпичасті грати, що перепиняли дорогу до поблизьких дерев, змусили її трохи відступити, начеб у пошуках кращого місця для споглядання; це було ґвалтовне відторгнення, заперечення неприйнятних обмежень. Птахи, морські чудовиська, вікна, розчахнуті в тишу або крізь які досередини проникала подоба смерті, — кожна нова картина переповнювала Алану, по-новому забарвлювала її, видобувала з неї модуляції свободи, лету, безкраїх просторів, утверджуючи її неприйняття ночі та пустки, її прагнення сонця, її майже моторошне поривання птаха-фенікса. Я стояв позаду, розуміючи, що не витримаю її здивованого запитального погляду, коли на моєму обличчі вона побачить зачудоване порозуміння, бо це був також і я, це був мій проект Алани, моє життя Алани, саме цього я прагнув. Хоча мене стримували рамки міста й обачність, тепер це нарешті була Алана, нарешті Алана і я — від цієї миті, віднині. Я волів би стиснути її в обіймах, голу, і кохати так, щоб усе стало зрозуміло, щоб усе між нами було сказано назавжди і щоб із цієї нескінченної ночі кохання — а ми вже стільки їх спізнали — народився перший досвіток життя.
Ми дійшли до кінця галереї, я наблизився до виходу, досі ховаючи лице, сподіваючись, що свіже повітря та вуличні вогні знову зроблять мене таким, яким Алана знала мене. Я помітив, що вона зупинилася біля картини, яку затуляли від мене інші відвідувачі, й надовго заклякла перед зображенням вікна й кота. В останньому своєму перевтіленні вона зробилася безживною статуєю, відстороненою від усіх, від мене, коли я нерішуче підійшов, шукаючи її загублений у полотні погляд. Я завважив, що кіт був точнісінько такий, як Осіріс: він вдивлявся у щось далеке, що приховувала від нас стіна. Нерухомий у своєму спогляданні, він, однак, здавався менш нерухомим, ніж Алана. Якимось чином я відчув, що трикутник зламався; коли Алана обернулася до мене, трикутника вже не було, вона пішла в картину, але — замість повернутися — залишилася поруч із котом, задивившись у щось далеке за вікном, чого не міг бачити ніхто, крім них, у щось таке, що бачили тільки Алана й Осіріс щоразу, коли дивилися просто на мене.
Ми дуже любимо Гленду
Тоді ми ще не могли цього знати. Людина йде в кіно чи до театру та проживає свій вечір, не думаючи про тих, хто здійснили той самий ритуал, визначивши для себе місце та час, причепурившись і зателефонувавши, обравши одинадцятий ряд чи п’ятий, напівтемряву й музику, землю нічию та загальну, де кожен — ніхто, чоловік або жінка в своєму кріслі, хіба що квапливе вибачення через те, що спізнився, репліка впівголоса, яку хтось розслухає або недочує, майже завжди тиша, спрямовані на --">- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (104) »
Книги схожие с «Поза часом» по жанру, серии, автору или названию:
Хулио Кортасар - Цари Жанр: Современная проза Год издания: 2001 |
Ирина Грекова - Кафедра Жанр: Современная проза Год издания: 2005 |
Грег Мортенсон - Школа на краю земли Жанр: Современная проза Год издания: 2014 |
Другие книги автора «Хулио Кортасар»:
Хулио Кортасар - Дивертисмент Жанр: Современная проза Год издания: 2001 |
Хулио Кортасар - Преследователь Жанр: Современная проза Год издания: 2002 Серия: Тайное оружие |
Хулио Кортасар - Конец игры Жанр: Современная проза Год издания: 2001 Серия: Конец игры |
Хулио Кортасар - Мы так любим Гленду (др. пер.) Жанр: Современная проза Серия: Мы так любим Гленду |