Редьярд Джозеф Киплинг - Око аллаха

не забудете, що нам потрібно в Скрипторії. Справжнього ультрамарину в світі вже не залишилося. Його змішують з тією німецькою синькою. А що стосується ярко-червоного...

- Я завжди буду робити все, що в моїх силах.

- А брат Томас (це був Лазаретник, відповідальний за монастирську лікарню), йому потрібно...

- Він сам попросить. Я зараз піду до нього, і він мені вистриже нову тонзуру.

Джон спустився сходами до провулку, що відділяє лікарню і кухню від задньої частини монастиря. Поки його стригли, брат Томас (лагідний, але смертельно наполегливий лазаретник Святого Іллода) дав йому список ліків, які він мав привезти з Іспанії усіма правдами і кривдами чи законно придбавши. Тут їх несподівано заскочив кульгавий, похмурий абат Стівен у нічних черевиках на хутряній підкладці. Не те, щоб Стівен де Сотре був якимось шпигуном, але в молодості він брав участь у невдалому Хрестовому поході, який закінчився після битви при Мансурі дворічним полоном у сарацинів у Каїрі, де чоловіків навчили ходити тихо.

Справедливий мисливець і сокольник, розумний прихильник суворої дисципліни, але передусім людина науки, доктор медицини під керівництвом такого собі Ранульфа, каноніка «Святого Пола»*, його серце більше лежало до монастирської лікарняної справи, ніж до релігійної. Він зацікавлено перевірив їхній список, додаючи до нього свої пункти. Після того, як лазаретник відійшов, він щедро відпустив Джонові гріхи, щоб покрити прогрішення дорогою; бо він не визнавав випадково куплені Індульгенції.

- А чого ви шукаєте у цій подорожі? - запитав він, сидячи на лавці біля ступки і терезів у маленькій теплій комірчині для зберігання ліків.

- Здебільшого дияволів, - вишкірився Джон.

- В Іспанії? Хіба Абана і Фарпар ...?

Джон, для якого люди були лише матеріалом для малюнків, та ще й добре народжений (адже по матері він був де Сенфорд*), подивився абатові прямо в обличчя і ...

- Ви знайшли їх такими? - запитав він.

- Ні. Вони теж були в Каїрі. Але яка вам у них особлива потреба?

- Для мого Великого Луки. Він найкращий з усіх Чотирьох, коли справа стосується дияволів.

- Не дивно. Він був лікарем. А ви ні.

- Боже борони! Але я втомився від наших дияволів Церковного зразку. Вони лише мавпи, кози та птиці разом узяті. Досить добре для звичайного червоно-чорного Пекла і Судного Дня - але не для мене.

- Чому ви такі вибагливі щодо них?

- Тому що здоровий глузд підказує і Мистецтво, що в пекельних справах беруть участь всілякі дияволи. Наприклад, ті семеро, що були витягнуті з Магдалини. Це були б дияволиці, зовсім не схожі на дзьобатих, рогатих і бородатих загальноприйнятих дияволів.

Абат розсміявся.

- І знову ж таки дивіться! Диявол, що вийшов з німого чоловіка. Яка йому користь від хобота чи клюва? Він буде безликий, як прокажений. А найбільше - дай Боже, щоб я це зробив! - дияволи, що вселилися в свиней Гадарину. Вони були б... вони були б... я ще не знаю, якими вони були б, але вони були б кращими за дияволів. Я хотів би, щоб вони були різноманітними, як самі святі. Але зараз вони всі - один шаблон, для стін, вікон чи картин.

- Продовжуйте, Джоне. Ви більш заглиблені у цю таємницю, ніж я.

- Боже борони! Але я кажу, що до дияволів треба ставитися з повагою, нехай вони будуть прокляті.

- Небезпечна доктрина.

- Я маю на увазі, що якщо форма будь-чого варта того, щоб зобразити її людині, то вона варта її найкращих думок.

- Так безпечніше. Але я радий, що дав вам Відпущення.

- Там для майстра, який має справу із зовнішніми формами речей, менше ризику - на славу Матері Церкви.

- Може й так, але, Джоне, - рука абата майже торкнулася рукава Джона, - скажіть мені чи вона... вона є мавританкою... чи єврейкою?

- Вона моя, - відповів Джон.

- Цього достатньо?

- Я так це вважаю.

- Ну - гаразд! Це поза моєю юрисдикцією, але... як на це там дивляться?

- О, в Іспанії нічим таким не забивають собі голову - ані Церква, ані Король, благослови їх Боже! Там занадто багато маврів і євреїв, щоб їх усіх перебити, а якби їх прогнали, то не було б ні торгівлі, ні землеробства. Повірте мені, в Завойованих Країнах, від Севільї до Гранади, ми

--">