Сергей Миргородский Кузнецов - Стихи о Миргороде (СИ)

примушує «русалку»

Танцювати босоніж.

Миргородці вірять змалку

В ці казки, хоч ти їх ріж.

Квіти папороті зараз

Вже не дуже і шукають.

Так, горілочка і пиво,

Де-не-де пісень співають.

А дівчата у таночку

В’яжуть стрічки в марину,

І плетуть собі віночки,

Ніби в сиву старину.

Через вогнище стрибають

Миргородські парубки.

Вранці ж з пляжу повбирають

Ряску, тину та пляшки…

2008 р.

Хорол вночі виглядає цілком загадково і містично…

(обратно)

Я переміг і Час, і Простір.

Після перемоги над простором залишається тільки Тут.

А після перемоги над часом – тільки Зараз.

Річард Бах, «Чайка на ім’я Джонатан Лівінґстон»

Я переміг і Час, і Простір.

І що тепер? Не знаю сам.

Приходжу сам до себе в гості,

Де чорна з білим полоса.

Весь Простір в мене під ногами,

Весь Простір в мене у руках.

Я розраховуюсь з боргами,

Життя – краплина у віках.

У всіх часах є загадковість:

Існує Завтра – майбуття.

Що зранку – зорі світанкові?

А ввечері – кінець життя?

Я пам’ятаю все, що вчора

Було зі мною наяву.

Я уявляю все, що скоро

Зі мною станеться вживу.

Але існує лиш Сьогодні –

Змінить цього не може хист

І, навіть, каверзи погодні –

Кружляє вихор-падолист.

До чого ж філософський галас?

Хоч плач, хоч смійся, хоч молись:

Я Тут існую тільки Зараз,

А не Отам і не Колись.

2019 р.

(обратно)

Сивочолий Маестро

Що замислився ти, сивочолий художник?

Може, ти щось хотів змалювати мені?

Я до тебе звернуся з віршем, якщо можна.

Розповім про картину, що бачив вві сні.

Не сумуй, не журись, сивочолий маестро.

Твоя паличка – пензель, кольори – солов’ї.

І зумієш ти бути диригентом оркестру,

Де співатимуть вільно онуки твої.

Натягни свої струни на чарівній палітрі,

Коли барви – то ріки, полотно – виднокрай.

Розкажи про ставки, про дерева, повітря,

Про веселку у небі, і пісню зіграй.

На широкому тлі, на загальному фоні

Буде сонце удень, будуть зірки вночі.

Від плеча кидай ноти кольорових симфоній.

Ми побачим. Ми вдячні твої глядачі.

Рідне небо Вкраїни велике й просторе.

Відірвись від землі, відірвись хоч на мить.

Твоя сила – Любов і твоя непокора.

То ж злети в височінь, як хотів ти злетіть.

2005 р.

Авторська картина «Звуки літа. Букет 6».

***

В дизайне обложки использована собственная фотография при обработке с помощью сайта CANVA. В качестве иллюстраций – авторские картины и рисунки, а также собственные фотографии.

(обратно) (обратно)
--">