Сергей Миргородский Кузнецов - Стихи о Миргороде (СИ)

птахи-вірші злітають,

Хай музей у місті миру

Всім на радість процвітає!

2019 р.

Авторські малюнки для фронтону музею Давида Гурамішвілі у Миргороді.

(обратно)

Миргород після дощу

Як хочу я приїхати до міста,

Неквапливо приїхати Хюндаєм,

Побачити веселоньку барвисту,

Що сонце поміж хмарами гойдає.

Гуляти Миргородськими гаями,

Дивитись на Хорольську чисту воду.

Заслухатись у травні солов’ями.

Дощі минуть, як будь-яка негода.

Умилось моє місто під дощами.

Засяяв знову світ яскравим блиском.

Веселка теж у небі заблищала.

Люблю тебе, родинная колиска.

2018 р.

(обратно)

Кавоварка

Тримаючи у руках керамічну турку

Я вам продам, шановні, кавоварку.

Не думайте, що це якісь приколи.

Не треба наражатися на сварку,

Тому цю назву не кажіть нікому.

Казати «кавоварка» – це невірно.

А правильно казати треба «турка».

Бо прогріватись має рівномірно.

Така це дивна керамічна штука!

Варити каву – дивовижне щастя.

Ця дія варта слова драматурга.

Арабіку і цукор треба класти

У цю красиву керамічну турку.

Назвати можна й «джезва», ваша воля.

Щоб каву по-турецькому варити.

І хоч би у кав’ярні, хоч у полі

Ти будеш невідривно пити, пити…

Немає в світі кращого напОю,

Ніж кава зварена. Чого бракує?

Візьми її упевнено рукою.

І буде щастя всім, кому смакує.

Вона не є солодкою, гіркою.

Вона жива, як для поета рими.

Вона тече невпинною рікою

По всім кав’ярням запахом нестримним.

Сиди хоч вдома, а хоч просто неба.

Іди на запах, просимо ласкаво!

І більш нічого нам в житті не треба.

То просто кава, то найкраща кава.

2018 р.

Турка – цілком реальна пропозиція.

(обратно)

Вернісаж

Якось в червні або в травні…

Вже було не дуже й жарко.

Я на вернісаж потрапив

До художниці-квіткарки.

Бачив квіти, натюрморти.

Ну, а ще були пейзажі.

Та й які ж вони красиві!

Все було на вернісажі.

Розмаїття барв і квітів,

Що зів’януть в чистім полі.

А на полотні й папері

Не зів’януть вже ніколи.

Все буяє кольорами –

Мальви, іриси, піони.

Ніби матінка-природа

Задзвонила в свої дзвони.

Ніби з чарівної скрині

Веселкове простирадло.

Щирим поглядом майстрині

Я побачив світло радо.

2018 р.

Авторська картина «Звуки літа. Букет 1».

(обратно)

Суперенеїда

Ще є проблеми на Парнасі…

Немає в жодній рецептурі,

Та й у підручниках нема,

Як до скарбниць літератури

Додати власного письма.

Ще є проблеми на Парнасі –

Де взяти персональний німб,

Як полетіти на Пегасі

Та перестрибнути Олімп?

Як віднайти тендітне слово,

Щоб змалювати красоту,

Зцементувати ті основи,

Що підпирають висоту?

Як незабутнє і важливе

Сказати всім, щоб чули всі

Слова про зорі мерехтливі,

Умитий ранок у росі?

Де ж нам узять того Панаса,

Щоб Мирний був, а не якийсь?

Де прочитать того Тараса,

Щоб був Шевченко, як колись?

І Котляревського Івана

Згадаймо також, зокрема,

Коли, лежАчи на дивані,

Карбуєм «вічне» жартома.

2005 – 2007 р.

(обратно)

Відчай художника

Сьогодні знову я упав у відчай,

Сховався знову від усіх людей.

Не уляглися фарби мальовничо!

Нема наснаги, і нема ідей.

Не підкорились фарби проти --">