Сергей Миргородский Кузнецов - Стихи о Миргороде (СИ)

ночі.

Вони чарівні, я ж не чарівник.

Вони зі мною бавились досхочу,

Допоки настрій в розпачі не зник.

Чого ж такі ви, фарби, неслухняні?

А, може, я образив вас колись?

Ось пензлі є, і є полотна льняні.

А фарб нема – хоч плач, а хоч молись!

Я попитаю волі у Природи,

Я попрошу свободи у Вітрів.

Тієї лише хочу нагороди,

Щоб наказати фарбам стати в стрій.

Ні, наказати їм уже не зможу,

А зможу тільки знову попросить –

Я хочу

відчувати фарби,

Боже,

Неначе чути їхні голоси…

Неначе чути їхні голоси?

Неначе чути їхні голоси…

2012 р.

Авторська картина «Звуки літа. Букет 4».

(обратно)

Сільській вчительці

Я б назвав її просто Вчителька

Без усяких там зайвих прикрас.

Научи мене! Научи мене

Відчувати важливе щораз.

Поведи споришевой стежиною

До хатини у ріднім селі,

І домівку простими, тужливими

Оспівай візерунками слів.

У тім Домі, як завжди гостинному –

Ніби сам я отам народивсь,

І напився в подвір’ї родинному

Із криниці джерельной води.

Там весілля бували і поминки,

І хрестини у різні роки,

І туди повертаєшся подумки,

Щоб писать сповідальні рядки.

2012 р.

(обратно)

Козацький марш

Їде верхи козаченько

Шляхом до оселі.

Рідна хата далеченько,

Думки невеселі.

Їхати йому ще довго,

Голову схиляє.

До товариша гнідого

Хлопець промовляє.

Ти поквапся, мій соколе,

Мій надійний друже.

Чом ти дивишся додолу,

Наче занедужав?

Хмари в небі чорні-чорні.

Грім, я чую, гримнув.

Зволікати ні до чого,

То ж лети нестримно.

Приспів:

Шпори не потрібні

Конику гнідому.

Шлях йому відомий,

Він біжить додому!

Шпори не потрібні

Конику гнідому.

Не тримай вуздою,

Він біжить додому!

Жваво коник піде риссю,

Вірний у поході.

Гей, козаче, не журися.

Не сумуй, та й годі.

Там за пагорбом, за лісом

Жде тебе родина.

То ж тримай міцніше списа

У лиху годину.

Шабле-сестронько на боці,

Дай звитягу в герці.

Хай щастить на кожнім кроці,

Ще й кохання в серці!

Рознеси по цілім світі

Славоньку козачу.

Твій гніденький, наче вітер,

Вільно полем скаче.

2021 р.

Кінноспортивне свято у селищі Дібрівка Миргородського району.

(обратно)

Люблю приїхати у Київ

Люблю приїхати у Київ восени,

Побачити його сумні алеї,

Жовтаве листя. Знову дощ рясний,

І хмари, хмари, хмари над землею.

А взимку він красивий у снігу,

Якщо іти, вдивляючись у Київ.

Не поспіхом іти, не на бігу,

А роздивлятись тихо і спокійно.

Люблю приїхати у Київ навесні.

Щоб просто походить, а зовсім не у справах.

Весняний перший грім нагадує мені,

Що квітень вже минув, і ось приходить травень.

А влітку він, звичайно ж, чарівний,

Коли буяє зеленню каштанів,

Коли вітрами синіми бринить

Та жовті фарби кидає востаннє.

Приїду я у Київ будь-коли

Та подивлюсь Славутичу у хвилі.

Цю течію змінити не змогли

Ні люди, ні роки, та й я безсилий.

2018 р.

(обратно)

Свято Івана Купала у Миргороді

Шосте липня. Теплий вечір.

Не казав би, як не бачив.

Чудернацькі таки речі

Тут трапляються, одначе.

В ніч купальську на курортах

Відбуваються дива.

Всюди лізуть «слуги чорта».

Отаке у нас бува.

Лізе «нечисть» із Хорола,

Із усіх його боків.

І Водяник, і русалки.

Це ж традиція років.

Зеленіє хвіст русалки

В очереті під водою,

Зеленіє сам Водяник,

Весь сердитий, з бородою.

Він --">