Автор неизвестен - Засвіт встали козаченьки

мати лиха,

Серце моє,

Серце моє!

— Матері дома немає,

На хрестинах гуляє,

А ти, серце, ходи,

Мене вірно люби,

Серце моє,

Серце моє!

— Як до тебе ходити,

Тебе вірно любити?

В тебе собаки лихі,

В тебе собаки лихі,

Серце моє,

Серце моє!

— Я собакам угоджу,

Я їм хліба положу,

А ти, серце, ходи,

Мене вірно люби,

Серце моє,

Серце моє!

— Як до тебе ходити,

Тебе вірно любити?

В тебе кішки лихі,

В тебе кішки лихі,

Серце моє,

Серце моє!

— Я ж і кішкам угоджу,

Шматок сала підложу,

А ти, серце, ходи,

Мене вірно люби,

Серце моє,

Серце моє!

— Як до тебе ходити,

Тебе вірно любити?

В тебе миші лихі,

В тебе миші лихі,

Серце моє,

Серце моє!

— Коли ж мишей боїшся,

На воротях повісся,

Ізгинь, пропади,

А до мене не ходи,

Цур тобі, пек!

Цур тобі, пек!

Ой ходила дiвчина бережком

Ой ходила дівчина бережком,(2) 

Заганяла селезня батіжком:(2)

«Iди, іди, селезню, додому, (2)

Продам тебе дідові старому».(2)

За три копи селезня продала, (2)

А за копу дударика найняла:(2)

«Заграй мені, дударику, на дуду, (2)

Нехай же я своє горе забуду.(2)

Коли б тобі горенько да печаль, (2)

То б ти вийшов на вулицю та й кричав;(2)

А то ж тобі горенька немає, (2)

Ой хто ж тобі сі кучері звиває?»(2)

«Була в мене дівчина Уляна, (2)

Вона ж мені сі кучері звивала;(2)

Була в мене дівчина Орися, (2)

Тоді в мене сі кучері вилися;(2)

Була в мене дівчина Варвара, (2)

Вона ж мені сі кучері порвала; (2)

Була в мене дівчина паскуда, (2) 

Вона ж мені сі кучері поскубла».(2) 

Дощик, дощик

Дощик, дощик

Крапає дрібненько...

Я ж думала, я ж думала —

Запорожець, ненько!

Коли б знала, коли б знала,

Відкіль виглядати,

То б найняла, заставила

Стежку промітати.

Аж він іде, аж він іде,

Ступає дрібненько,

То ж то милий, то ж то любий,

Дивітеся, ненько!

Дощик, дощик

Аж із стріхи капотить...

Розсердився мій миленький,

Аж ногами тупотить.

Розсердився, розгнівався

Мій милий на мене,

А як гляне — серце в’яне

І в його, і в мене!

Iшов козак потайком

Iшов козак потайком(2) 

До дівчини, серденько, вечірком.(2)

«Ой, дівчино, відчини,(2) 

Своє-моє серденько звесели!»(2)

«Ой не буду відчинять,(2) 

Бо ти будеш, серденько, жартувать».(2)

«Ой не буду, не буду,(2) 

Пожартую трошечки та й піду».(2)

Жартували до зорі,(2) 

Поки стало виднесенько надворі.(2)

«Ой, козаче, утікай (2) 

Та й на мене славоньки не пускай».(2)

«Ой, дівчино, шумить гай,(2) 

Кого любиш, серденько, забувай».(2)

«Нехай шумить, хай гуде,(2) 

Кого люблю змалечку, мій буде».(2) 

Мiсяць на небi

Місяць на небі, зіроньки сяють,

Тихо по морю човен пливе.

В човні дівчина пісню співає,

А козак чує, серденько мре.

Пісня та мила, пісня та люба,

Все про кохання, все про любов,

Як ми любились та й розійшлися,

Тепер зійшлися навіки знов.

Ой очі, очі, очі дівочі,

Темні, як нічка, ясні, як день.

Ви ж мені, очі, вік вкоротили,

Де ж ви навчились зводить людей? 

Взяв би я бандуру

Взяв би я бандуру та й заграв, що знав;

Через ту бандуру бандуристом став.(2)

А все через очі, коли б я їх мав,

За ті карі очі душу б я віддав.(2)

Марусино, серце, пожалій мене,

Візьми моє серце, дай мені своє.(2)

Де Крим за горами, де сонечко сяє,

Там моя голубка з жалю завмирає.(2)

Взяв би я бандуру та й заграв, що знав;

Через ту бандуру бандуристом став.(2)

--">