Автор неизвестен - Засвіт встали козаченьки

шовками шита —

Утремось, серденько, хоч буду бита. (2)

Битиме мати, знатиму, за що:

За тебе, серденько, не за ледащо!» (2)

Ой на горі та женці жнуть

Ой на горі та женці жнуть, (2)

А попід горою,

Яром-долиною

Козаки йдуть.

Гей, долиною,

Гей, широкою,

Козаки йдуть.

Попереду Дорошенко (2)  

Веде своє військо,

Військо запорізьке,

Хорошенько.

Гей, долиною,

Гей, широкою,

Хорошенько.

А позаду Сагайдачний, (2)  

Що проміняв жінку

На тютюн та люльку,

Необачний.

Гей, долиною,

Гей, широкою,

Необачний.

«Гей, вернися, Сагайдачний, (2) 

Візьми свою жінку,

Віддай тютюн-люльку,

Необачний!

Гей, долиною,

Гей, широкою,

Необачний!»

«Мені з жінкою не возиться, (2)  

А тютюн та люлька

Козаку в дорозі

Знадобиться!

Гей, долиною,

Гей, широкою,

Знадобиться!

Гей, хто в лісі, озовися! (2)  

Та викрешем вогню,

Та закурим люльку,

Не журися!

Гей, долиною,

Гей, широкою,

Не журися!» 

Пливе човен

Пливе човен води повен

Та все хлюп, хлюп, хлюп, хлюп.(3)

Iде козак до дівчини

Та все тюп, тюп, тюп, тюп.(3)

Пливе човен води повен

Та накритий листом.(3)

Не хвалися, дівчинонько,

Червоним намистом.(3)

Бо прийдеться, доведеться

Намисто збувати.(3)

Молодому козакові

Тютюн купувати.(3)

Пливе човен води повен

Та накритий лубом.(3)

Не хвалися, козаченьку,

Кучерявим чубом.(3)

Бо прийдеться, доведеться

Під аршин ставати.(3)

Молодого козаченька

В військо віддавати.(3)

Засвіт встали козаченьки

Засвіт встали козаченьки

В похід з полуночі,

Виплакала Марусенька

Свої ясні очі.

Не плач, не плач, Марусенько,

Не плач, не журися,

Та за свого миленького

Богу помолися!

Стоїть місяць над горою,

А сонця немає...

Мати сина в доріженьку

Слізно проводжає:

«Іди, іди, мій синочку,

Та й не забаряйся,

За чотири неділеньки

Додому вертайся!»

«Ой рад би я, матусенько,

Скоріше вернуться,

Та щось мій кінь вороненький

В воротях спіткнувся.

Ой Бог знає, коли вернусь,

В якую годину;

Прийми ж мою Марусеньку,

Як рідну дитину!»

«Ой рада б я Марусеньку

За рідну прийняти,

Та чи буде ж вона мене,

Сину, шанувати?»

«Ой не плачте, не журітесь,

В тугу не вдавайтесь:

Заграв мій кінь вороненький —

Назад сподівайтесь!»

Ой при лужку, при лужку

Ой при лужку, при лужку,

При широкім полі,

При великім табуні

Кінь гуля по волі.

Кінь гуля по волі,

Солдат — по неволі...

Ой піймаю, загнуздаю

Шовковою уздою.

Ой піймаю, загнуздаю

Шовковою уздою,

Вдарю шпорами під боки —

Кінь летить стрілою.

«Ой лети, лети, мій коню,

Та й вихром несися,

Проти милої двора

Стойма становися!

Стойма становися

Та вдар копитами,

Чи не вийде дівчинонька

З чорними бровами».

Ой не вийшла дівчинонька,

Вийшла її мати:

«Здоров, здоров, любий зятю,

Пожалуй у хату!»

«Я не хочу в хату,

Хочу у світлицю,

Розбуджу солодкий сон,

Красную дівицю!»

Дівчинонька встала,

Свій сон розказала.

Правою ручкою обняла

Та й поцілувала.

Ой, дiвчино, шумить гай

— Ой, дівчино, шумить гай,

Кого любиш — забувай, забувай.

Ой, дівчино, шумить гай,

Кого любиш — забувай!

— Нехай шумить ще й гуде,

Кого люблю — мій буде, мій буде.

Нехай шумить ще й гуде,

Кого люблю — мій буде!

— Ой, дівчино, серце моє,

Чи підеш ти за мене, за мене?

Ой, дівчино, серце моє,

Чи підеш ти за мене?

— Не піду я за тебе:

Нема хати у тебе, у тебе.

Не піду я за тебе,

Нема хати у тебе.

— Підем, серце, в чужую,

Поки свою збудую, збудую.

Підем, серце, в чужую,

Поки свою збудую.

— Постав хату з лободи,

А в чужую не --">