Адам Пшехшта - Вовчий легіон

перекотилася по землі, майстерно змінюючи напрямок руху. Ніжняя акробатіка, розпачливо подумав майор. САМ. Всупереч наказові агенти намагалися схопити її. Блиснув ніж і перший сміливець повалився на землю з лезом в горлі. Другий, якого вона копнула в коліно, пах і підборіддя, саме падав з сухим тріском зламаного хребта.

Інший хотів вистрелити впритул. Не встиг. Катя швидким як блискавка рухом виламала йому пальці й на льоту перехопила револьвер. Тоді Кроне схопив її за плече, прикладаючи пістолет до голови. Не стрілив, не зміг.

Він почув прискорене дихання, поглянув у потемнілі, немов сповиті туманом очі. Жінка опустила руки, розслабила м‘язи, без опору дозволила надіти на себе наручники. Її оточили розпалені боєм чоловіки зі зброєю напоготові.

-- З Вами все гаразд, шефе? – видихнув побілілий Барський. Кроне апатично махнув рукою.

-- Заберіть її, -- промовив. – Заберіть…

Він сів на лавочці, незграбно заховав пістолет. Пориви гострого, осіннього вітру підхоплювали з землі сухе листя, опускали його на обличчях вбитих. В повітрі було чути запах смерті. Все минає – шелестіли голі гілки дерев. Все.

***

У в‘язниці смерділо фенолом і капустою, час від часу лунали різкі голоси вартових. Розташовані під стелею лампочки давали ілюзію світла, однак насправді ледь роз‘яснювали темряву. Вартові на службі були озброєні рушницями з багнетами, наче в будь-яку мить могло дійти до рукопашної. Вони зберігали невпинну пильність, здавалося б дивну в ситуації, коли від в‘язнів їх ділили потужні, сталеві двері, грати й складні замки. Однак, люди, яких тут тримали, вважалися особливо небезпечними, а стандартні засоби безпеки не завжди становили достатню охорону. Тому Кроне не здивувався, побачивши пов‘язку на голові керівника “об‘єкту Л-125” полковника Дістергоффа. Вочевидь, якийсь з в‘язнів знов вигадав щось, чого не передбачили творці систем безпеки карних закладів. Таємнича назва, “об‘єкт Л-125”, становила типове для військової бюрократії поєднання бажання приклеїти до всього ярлик з тотальним браком уяви. Літера “Л” означала “ліс”, а число 125 – відстань в кілометрах від Варшави до об‘єкта.

Заскреготали наступні двері, вони зайшли в коридор Б-2. Тут знаходилися камери смертників.

Кроне поклав руку на плече полковника.

-- Я б хотів поговорити з нею сам на сам, -- сказав вагаючись. – Однак зрозумію, якщо з огляду на регламент…

-- Звичайно, Янку, -- негайно погодився Дістергофф. – Я тебе тільки відведу.

Камеру, в якій розмістили Катю, можна було назвати розкішною: напіввідкриті, позбавлені замків двері вели в туалет, дерев‘яний, прикручений до підлоги столик, вигідне, м‘яке крісло і шафка з книжками грубо порушували в‘язничні норми.

-- Пані Катю, -- легко вклонився Дістергофф. – У Вас гість.

Жінка відступила на крок, в її погляді з‘явився страх.

-- Це тільки розмова, ніхто не збирається нічого… вимагати, -- заспокоїв він.

Кроне насупив брови, вочевидь Дістергофф хотів передати ув‘язненій якесь повідомлення, так щоб тільки вона зрозуміла, про що йдеться. Здається, йому це вдалося, бо Катя явно розслабилася.

-- Потім постукаєш, -- звернувся до майора начальник в‘язниці.

Він вийшов, з голосним грюком зачинивши двері. Заскреготав засув і вони залишилися самі. Довгі хвилини мовчки дивилися одне на одного. Нарешті Кроне сів і заховав обличчя у долонях.

-- Вбий мене, -- попросив тихо. – Послужи перемозі пролетарської революції. Це я вбив полковника Рєтунського, ліквідував Потапова і Мухіна, громив червоні банди в Україні, схопив понад п‘ятдесят російських шпигунів… Вбий мене! – гаркнув.

Коли він зірвався з крісла, Катя відступила перед ним з витягнутими в захисному жесті руками. Кроне схопив її й кинув об стіну, як шматяну ляльку.

-- Вбий! – заревів. – Як тих в парку. Адже ти можеш!

Вона осунулася на підлогу, опустила голову.

-- Не приходь сюди більше, -- попросила тихенько. – Але перш, ніж підеш, пригорни мене ще раз…

Її рука розпочала несміливу подорож, простягаючись до майора, зупинилася на півдорозі, немов чекаючи його рішення. Кроне з глухим стогоном кинувся до виходу і вдарив кулаком в двері.

-- Відчиняйте! – крикнув. – Відчиняйте!