Фредерик Пол - Брама
Название: | Брама | |
Автор: | Фредерик Пол | |
Жанр: | Космическая фантастика, Фэнтези: прочее | |
Изадано в серии: | неизвестно | |
Издательство: | FLC | |
Год издания: | 2017 | |
ISBN: | 978-617-12-3423-9 | |
Отзывы: | Комментировать | |
Рейтинг: | ||
Поделись книгой с друзьями! Помощь сайту: донат на оплату сервера |
Краткое содержание книги "Брама"
Брама відкривала шлях до всіх скарбів Усесвіту… і до всіх його несусвітніх жахіть. Коли проспектор Роб Броудгед досяг Брами на космічному кораблі гічі, він вирішив, що знає, який рейс принесе йому щастя. Три рейси потому Робінетт Броудгед став відомим і казково багатим. Але йому випало стикнутися з подорожжю… всередину самого себе, що стала ще небезпечнішою і страшнішою, аніж та жахлива мандрівка крізь міжзоряний простір, у яку він уклепався!
Читаем онлайн "Брама" (ознакомительный отрывок). [Страница - 2]
- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (7) »
— Роббі, вголос, будь ласка, — чемно попросив Зіґфрід.
— Я думаю про Шикітея Бакіна, — відповів я.
— Так, ти згадував про нього, пам’ятаю. Ну й що там було?
Я не відповів. Старий Шикітей Бакін, який втратив обидві ноги, був моїм сусідом, але я не хотів обговорювати це із Зіґфрідом. Я соваюся на круглому килимку і думаю про Шикі, мало не плачучи.
— Ти засмучений, Робе?
Я й далі мовчу. Шикі був одним із небагатьох, із ким я попрощався у Брамі. Кумедно. Між нами було мало спільного: я проспектор, а Шикі — сміттяр. Він працював за їжу, оскільки виконував допоміжні функції. Навіть у Брамі комусь треба було прибирати сміття. Але рано чи пізно він стане занадто старим і хворим для цього. Якщо йому пощастить, його просто випхнуть до космосу і він там помре. Якщо ж ні — його відправлять назад на планету. Там на нього теж чекає смерть, але триваліша: йому доведеться кілька тижнів жити безпорадним калікою.
А втім, він був моїм сусідом. Щоранку він вставав і ретельно пилососив кожен дюйм у своїй кімнатці. Зрозуміло, що там було брудно, оскільки навколо Брами постійно літало сміття, незважаючи на спроби позбутися його. Сумлінно усе прибравши, навіть навколо коріння маленьких кущів, які він вирощував і підрізав, Шикі збирав уламки, кришечки від пляшок, клапті паперу (іноді все, що він до цього назбирав пилосмоком) і знов енергійно розкидав по кімнаті. Сміх та й годі! Я не розумів, у чому сенс, а Клара… Клара твердила, що розуміє.
— Робе, про що ти щойно думав? — запитує Зіґфрід.
Я скручуюсь у ковтюшок на килимку і починаю бурмотіти.
— Не зрозумів тебе, Роббі.
Я мовчу й міркую над тим, що сталося з Шикі. Гадаю, він помер. Мені стає сумно від думки, що Шикі помер так далеко від Нагойї. Як би мені хотілося заплакати! Та я знову не можу. Я звиваюсь і смикаюся, б’юсь об килимок. Стримувальні паски починають скрипіти. Усе марно: біль і сором не минають. Мені приємно від того, що я чимдуж намагаюся висловити свої почуття, але слід визнати: у мене не виходить. Тому клята бесіда триває.
— Робе, ти дуже довго відповідаєш. Щось приховуєш? — запитує Зіґфрід.
Я награно відказую:
— Що за питання? Коли так, то звідки я це можу знати?
Замовкаю й починаю аналізувати всі шпаринки свого розуму, намагаючись розкрити Зіґфрідові усі таємниці. Та дарма. Я обережно промовляю:
— Як на мене, це не зовсім так. Я не відчуваю жодних обмежень. Скоріше навпаки: надто багато хочу розповісти, аж не знаю, із чого почати.
— Не важить, із чого починати, Робе. Скажи перше, що спаде на думку.
Як на мене, це дурня. Хіба можна виокремити першу-ліпшу думку, якщо вони всі там змішалися? Батько? Мати? Сильвія? Клара? Бідолаха Шикі, який намагається згрупуватися в польоті, не маючи ніг і ментеляючи руками, мов сільська ластівка, що ловить жуків? Те, як він вимітає запліснявіле сміття з Брами?
Я шукаю болючі місця. Вони були такими й раніше. Але які саме? Мої відчуття, коли я у сім років дефілював у Скелястому парку перед іншими дітлахами, щоб звернути на себе увагу? Тоді, коли ми випали з реального простору і зрозуміли, що ми в пастці, а під нами з нізвідки з’явилася примарна зірка, осміхаючись, як Чеширський кіт? У мене тисячі таких спогадів, і всі болючі. Точніше, вони можуть боліти. У реєстрі моєї пам’яті вони усі БОЛЮЧІ. Я знаю, де їх шукати і які відчуття бувають, коли вони спливають на поверхню. Без цього вони не болять.
— Робе, я чекаю, — говорить Зіґфрід.
— Я думаю, — відповідаю я.
Під час моєї брехні я згадую, що запізнююся на урок гри на гітарі. Це щось мені нагадує. Я дивлюся на свою руку, перевіряю, чи не треба стригти нігті. Шкода, що мої мозолі недостатньо загрублі й великі.
Я ще не дуже добре граю на гітарі, але більшість моїх слухачів невибагливі, і це мене тішить. Єдине, що треба постійно практикуватись і все вчити. Як же ж там робити перехід з ре-мажор на до-мажор септакорд?
— Робе, — каже Зіґфрід, — Маємо не дуже продуктивний сеанс. Залишилося десять-п’ятнадцять хвилин. Чому ти просто не скажеш, що в тебе на думці?
Я відкидаю першу гадку і висловлюю другу:
— Перше, що --">- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (7) »
Книги схожие с «Брама» по жанру, серии, автору или названию:
Дэн Симмонс - Эндимион. Восход Эндимиона Жанр: Космическая фантастика Год издания: 2014 |
Георгий Лопатин - Дефектный Жанр: Попаданцы Год издания: 2014 |
Владимир Ильич Платонов - Лаборатория жизни (СИ) Жанр: Самиздат, сетевая литература Год издания: 2017 |
Другие книги автора «Фредерик Пол»:
Фредерик Пол - Человек Плюс Жанр: Космическая фантастика Серия: Человек Плюс |
Фредерик Пол - Парень, который будет жить вечно Жанр: Научная Фантастика Год издания: 2006 Серия: Координаты чудес |
Фредерик Пол - Встреча с хичи. Анналы хичи Жанр: Космическая фантастика Год издания: 2023 Серия: Хичи |