Анджей Піліп`юк - 2586 кроків
Название: | 2586 кроків | |
Автор: | Анджей Піліп`юк | |
Жанр: | Фантастика: прочее | |
Изадано в серии: | неизвестно | |
Издательство: | неизвестно | |
Год издания: | - | |
ISBN: | неизвестно | |
Отзывы: | Комментировать | |
Рейтинг: | ||
Поделись книгой с друзьями! Помощь сайту: донат на оплату сервера |
Краткое содержание книги "2586 кроків"
Аннотация к этой книге отсутствует.
Читаем онлайн "2586 кроків". [Страница - 3]
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- . . .
- последняя (16) »
***
Заметіль дещо ослабла, але мороз тільки посилився. Доктор прокинувся зранку. Певний час лежав, згадуючи де він, аж раптом почув стогін. Звук, який ймовірно вирвав його зі сну, пробився крізь стіни і стелі. Він доходив звідкись з глибини будинку. Людина, що стогнала, вмирала. Павел неохоче піднявся з ліжка і запалив свічки. Одяг висів на спинці крісла, але він довго вагався, чи варто йти, чи краще залишитись в кімнаті. Зрештою почуття обов'язку переважило. По скрипучих сходинках зійшов вниз. У вестибюлі повернув наліво і зупинився в кінці довгого коридору. З -під одних дверей пробивалася вузька смужка світла. Він постукав.
-- Заходьте, -- відповіли зсередини по-норвезьки.
Павел відчув запах смерті, жахливий сморід тіла, що розкладалося. Він завагався у дверях, перш ніж переступити поріг. Гансен сидів біля пацієнта на низькій табуретці. В глибині кімнати, біля столика, сивий лікар наповнював шприц білою, мутною рідиною.
Хворий, що лежав на ліжку, зціпив зуби. Лікар підійшов, відкинув ковдру і спритно вколов у вену на руці. Скужевський встиг зауважити долоню вмираючого - без пальців, покриту пухлинами і плямами. Тканина розкладалася, рани ледь заживали. Прокажений прикрив очі, а через кілька хвилин на його обличчі вималювалося полегшення. Тільки зараз поляк зауважив, що обоє лікарів натягнули на руки тонкі, бавовняні рукавички.
-- Даніель Даніельсен, -- представився сивий чоловік, ставлячи шприц на столик. – Вибачте, колего, що не подаю руку, але при нашій спеціальності цей жест чомусь виходить з вжитку. – Він смішно говорив німецькою, затягуючи і пом'якшуючи закінчення.
-- Павел Скужевський, -- посміхнувся гість.
-- Морфій, -- пояснив Гансен, побачивши запитальний погляд. – Новий, потужний засіб від болю.
-- Ми вже знайомі з ним, -- відповів Павел, -- Але все ще значно частіше подаємо опій внутрішньо.
-- Опій, -- здивувався Даніельсен.
-- Laudanum, -- пояснив йому Гансен.
-- Сподіваюся, Ви отримали мій рекомендаційний лист від Петербурзького Лікарського Товариства? – запитав Скужевський.
-- Звичайно. Дуже радий Вас тут бачити. Обмін досвідом піде Вам обом на користь, – показав він на Гансена.
-- Агонія? – поцікавився Павел, поглянувши на пацієнта.
-- Так. Винятково неприємний випадок. Шість місяців і смерть. Протягне максимум до ранку. Погляньте на рани після виразок.
-- Побіліли і частково затяглися? – перепитав. – Мені знайомі ці симптоми. Означають, що кінець вже близько…
-- Потрібно буде провести розтин, -- додав Гансен. – Не часто трапляється, що проказа розвивається всередині. Гадаю, що в цьому випадку були пошкоджені нирки і печінка. Зверніть увагу на плями на обличчі та руках.
Скужевський кивнув головою, беручи діагноз до уваги. Несподівано хворий відкрив очі і поглянув на нього. В нього був спантеличений погляд.
-- Знайдіть його і вбийте, -- сказав він чітко, а потім його погляд потух наче задута свічка. Здавалося, що його обличчя запало, м'язи ослабли, дивна гримаса , що викривляла досі один кут рота, зникла. Щелепа повільно опустилася. Доктор Гансен закрив померлому очі.
-- Він відчував біль? – запитав Скужевський, виймаючи маленький блокнот.
-- Так. Але втратив чуття у вражених органах. Проказа завжди спочатку атакує нервову систему. Йдіть спати, розтин зробимо завтра.
Поляк повернувся в свою кімнату. Старанно помив руки і волосся, але не міг позбутися нав’язливої думки, що хвороба назавжди причепилася до його шкіри.
--">- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- . . .
- последняя (16) »