Міхай Емінеску - Зневірений дух
Название: | Зневірений дух | |
Автор: | Міхай Емінеску | |
Жанр: | Классическая проза | |
Изадано в серии: | Вершини світового письменства | |
Издательство: | Дніпро | |
Год издания: | 1989 | |
ISBN: | 5-308-00454-4 | |
Отзывы: | Комментировать | |
Рейтинг: | ||
Поделись книгой с друзьями! Помощь сайту: донат на оплату сервера |
Краткое содержание книги "Зневірений дух"
Трагічний розлад тонкої, творчої натури з життям, вірність і зрада в коханні, складні явища людської психіки, які часом призводять до фантастичних перетворень особистості,— такий зміст художньої прози видатного поета, класика румунської й молдавської літератур.
Читаем онлайн "Зневірений дух". [Страница - 3]
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- . . .
- последняя (121) »
У ті часи щоденну газету випускали самі редактори, отож М. Емінеску, І. Славіч та І. Л. Караджале за мізерну плату з ранку до ночі писали передовиці, огляди парламентських дебатів та зарубіжних новин, статті на різні теми. Саме тут на повну силу зазвучав пристрасний голос Емінеску-публіциста. Невдовзі Славіч і Караджале пішли з редакції, і випуск газети повністю ліг на плечі поета. Одночасно Емінеску напружено працює й над художніми творами — саме тепер з’являються друком його славнозвісні «Послання» та вершина його поетичної творчості — поема «Лучафер».
Шість років виснажливої праці в редакції газети позначилися на здоров’ї поета. У 1883 році сталося непоправне — розум його потьмарився. Поетові було лише тридцять три роки!
Перша збірка Емінеску вийшла у світ уже тоді, коли поет був хворий. Друзі відправили його на лікування за кордон. Через півроку здоров’я Емінеску поліпшилося, і його виписали з психіатричної лікарні. Однак його поетичний дар згас. М. Емінеску зміг опублікувати лише дещо із написаного раніше, бо хоч мав значні плани, та до їх здійснення приступав важко, невпевнено і без колишньої вправності.
У 1885 році М. Емінеску, сподіваючись, що грязі Куяльницького лиману допоможуть вилікувати виразки на ногах, приїздить до Одеси, де дістає медичну допомогу в санаторії доктора Яхимовича. Виникла версія, ніби саме в цей час Емінеску познайомився з творчістю Пушкіна, проте важко довести автентичність листів-апокрифів, у яких про це йдеться. Але Емінеску завжди з повагою ставився до російської літератури. Ще в 1874 році він надрукував статтю, в якій захоплено писав про перевагу російської комедії над французьким водевілем, про реалізм комедії М. В. Гоголя «Ревізор», який полягав у правдивості, природності і соціальному спрямуванні.
Після деякого поліпшення здоров’я Емінеску приїхав з Веронікою Мікле до Бухареста. Але тут знову настала криза, і його розум потьмарився назавжди. 15 червня 1889 року серце поета перестало битися.
Творчість Міхая Емінеску справедливо порівнюють з айсбергом, у якого лише незначна частина перебуває над рівнем океану, а основна маса прихована під водою. На поверхні творчого доробку Емінеску лише 64 поетичні твори, що увійшли до прижиттєвого видання єдиної збірки, 4 надруковані у журналах прозові твори та велика кількість газетних статей, авторство яких проте не завжди твердо встановлено, оскільки вони не підписані. Але в творчій лабораторії письменника залишились десятки поем, сотні віршів, чимало творів у прозі, цікаві драматургічні задуми. Автор постійно зберігав їх у великій скрині, яка після захворювання поета потрапила до рук Тіту Майореску, а вже на початку цього століття надійшла до фондів Румунської Академії. Публікація рукописної спадщини Емінеску не завершена й досі.
Свого часу вона викликала гостру суперечку серед румунських літературознавців. Нащадки, вважали одні, повинні знати все, що вийшло з-під пера генія національної літератури. Інші гадали, що було б святотатством порушувати волю письменника, який вирішив окремі свої твори не друкувати. Останні погляди поділяв і видатний критик та історик літератури Гарабет Ібреїляну. Він вважав посмертну публікацію творів Емінеску «блюзнірством стосовно автора і обманом публіки». Та згодом пристрасті вляглися. Окремі невдалі речі, що залишилися в рукописах, не могли применшити величі поета, його талант набув ще більшої виразності й переконливості, став ще цільнішим і унікальнішим. Читачі ще раз переконалися у суворій вимогливості письменника до своєї творчості.
Першим прозовим друкованим твором М. Емінеску була казка «Фет-Фрумос із сльози» (1870). Вона свідчить, як багато для письменника важила усна народна творчість, як він, митець-романтик, розумів свою місію у злитті стереотипів народного епосу з яскравими засобами романтичної повели. Народна казка, оброблена й відшліфована майстром, повернулася в народ у пишних романтичяих шатах. А ще до публікації згаданої казки Емінеску завершив чималу повість — «Зневірений дух».
Хоча в «Зневіреному дусі» йдеться про революцію 1848 року, цілком очевидно, що герої роману висловлюють благородні ідеї та мрії --">- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- . . .
- последняя (121) »
Книги схожие с «Зневірений дух» по жанру, серии, автору или названию:
Рэй Дуглас Брэдбери - Дух скорости Жанр: Классическая проза Год издания: 2004 Серия: Рэй Брэдбери. Собрание |
Эрнст Теодор Амадей Гофман - Стихийный дух Жанр: Мистика Год издания: 1994 |
Джером Клапка Джером - Дух Вибли Жанр: Классическая проза Серия: Разговоры |
Анастасия Николаевна Вербицкая - Дух Времени Жанр: Классическая проза Год издания: 2016 |