БИБЛИОТЕКА «ПЕРЦА» № 273

Валерий Федорович Зелинский

КАРИКАТУРЬІ (На украинском языке)

Издательство «Радянська Україна»

Редактор С. Герасимчук

Здано до набору 22. 08. 83. Підписано до друку 04. 10. 83.

БФ 15588 Формат видання 70хі08/32 Папір газетний. Гарнітура літературна. Високий друк. Умови, друк. арк. 2,8. Обл.-вид арк. 2,28. Тираж 103200. Зам. 04377. Ціна 10 коп.

Ордена Леніна комбінат друку видавництва «Радянська Україна», 252047. Київ-47, Брест-Литовський проспект, 94.

Адрес редакции: 252047, Киев-47. ул. Петра Нестерова, 4. Ордена Ленина комбинат печати издательства «Радянська Україна», 252047, Киев-47, Брест-Литовский проспект, 94,

Отсканировал и обработал А.ЛЕБЕДЕВ для сообщества:

Оглавление

ВІН НАРОДИВСЯ З ЗУБАМИПОЛІТИЧНА САТИРА

Пометки

Обложка

Unknown
Начало

БІБЛІОТЕКА «ПЕРЦЯ» №273

КИЇВ, ВИДАВНИЦТВО «РАДЯНСЬКА УКРАЇНА» 1983

У2 3-49

ВІН НАРОДИВСЯ З ЗУБАМИ

Бабуся Валерія Федоровича Зелінського розповідала колись мені, навіть забожилася, що автор цієї книжки, широковідомий нині художник-кари-катурист Заслужений діяч мистецтв УРСР, народився з зубами. А трапилась ця подія вранці 5 жовтня 1930 року в широковідомій Вапнярці, що на нашій благословенній Вінниччині.

— Коли Валерик вперше розкрив ротика, щоб закричати «Мамо, моні», я глянула на нього й отетеріла — в його ротику були вже всі зубки. Та такі гостренькі, такі гостренькі, що я аж долонями сплеснула. Олю, гукаю його мамі, твій синочок з зубками народжений. Бути йому сатириком, як пить дати!

Тепер уже всі ми бачимо, що устами бабусі істина глаголила. Малий Валерій, ще будучи дошкільням, малював веселі картинки, а коли почав ходити в середню школу, то став незмінним головним художником шкільної стінгазети, а коли навчався вже у десятому класі, «Перець» надрукував його першу — гостру й дотепну карикатуру «План маршала», котру високо оцінили такі славнозвісні художники-карикатуристи, як Олександр Козюренко і Валентин Литвиненко.

З тих пір і пішло. Скінчивши школу, Валерій Зелінський вступив до Київського художнього інституту. Закінчив його, як колись казали, «на ять» і став штатним художником «Перця», і вже двадцять чотири роки він є незмінним і можна сміливо сказати незамінимим головним художником журналу і членом його редакційної колегії.

Роботи Валерія Федоровича неодноразово виставлялися на республіканських, всесоюзних і міжнародних виставках карикатури, за що і був одноголосно прийнятий у Спілку художників СРСР, за що йому й було присвоєно почесне звання Заслуженого діяча мистецтв України.

Пошли ж йому, доле, довгого й красного віку й багато нових творчих набутків на втіху всім шанувальникам його яскравого сатиричного таланту.

Федір МАКІВУК.

— Кажуть, що я на роботі тільки штани протираю... А цікаво, хто мене там бачив?!

— Більше не розлучаюсь! Усі мужчини однакові.

— Е-ех, відрядження кінчається, а мені саме карта хороша пішла.

— Це найкращий спеціаліст у нашому відомстві, він може придумувати двадцять об’єктивних причин на кожний випадок зриву виробничого плану.

— Іване Івановичу, я за вами! Народний контроль виявив у нас отакенні приписки!

--">