Бернар-Марі Кольтес - Роберто Зукко

Зукко.

ГОЛОС: Вкотре вже.

ГОЛОС: А хто його пильнує?

ГОЛОС: Хто відповідає за нього?

ГОЛОС: Пошилися в дурні.

ГОЛОС: Ага, ви пошилися в дурні. (Регіт.)

ГОЛОС: Тиша.

ГОЛОС: У нього спільники.

ГОЛОС: Та ні. Саме тому, що в нього немає спільників, йому і вдається завше втекти.

ГОЛОС: Він зовсім сам.

ГОЛОС: Зовсім сам, як герої.

ГОЛОС: Шукайте по закапелках коридору.

ГОЛОС: Він десь зачаївся.

ГОЛОС: Мабуть, зашився в якийсь ванькирчик | тремтить.

ГОЛОС: Тремтить, та тільки не через вас.

ГОЛОС: Зукко не з тих, хто тремтить, він плює вам у пику.

ГОЛОС: Зукко плює у пику всім.

ГОЛОС: Він десь недалеко.

ГОЛОС: Це нова камера. З неї не втечеш.

ГОЛОС: Неможливо.

ГОЛОС: Абсолютно неможливо.

ГОЛОС: Зукко гаплик.

ГОЛОС: Зукко, може, й гаплик, але зараз він дереться на дах і плює вам у пику.

Зукко, з голими торсом і ногами, з'являється на гребені даху.

ГОЛОС: Що ви там робите?

ГОЛОС: Негайно спускайтесь. (Регіт.)

ГОЛОС: Зукко, тепер вам амба. (Регіт.)

ГОЛОС: Зукко, Зукко, скажіть, як це у вас виходить, що ви й годинки не посидите за решіткою?

ГОЛОС: Як це ти робиш?

ГОЛОС: Як ти пролазиш? Покажи нам!

ЗУККО: Я проходжу. Горою. Крізь мури пробиватися не треба, бо за мурами інші мури, скрізь тюряга. Тікати треба по дахах, до сонця. Між сонцем і землею муру зроду не змуруєш.

ГОЛОС: А охоронці?

ЗУККО: Охоронців не існує. Досить просто їх не бачити. Принаймні, я міг би згребти їх по п’ятеро одною рукою і миттю розчавити.

ГОЛОС: А звідки у тебе ця сила, Зукко, звідки ти береш свою силу?

ЗУККО: Коли я лізу, я так і пру, перепон я не бачу, а що я не дивлюсь на них, то вони самі падають переді мною. Я одинак і силач, я носоріг.

ГОЛОС: А як же твій батько і твоя ненька, Зукко? Не треба було займати батьків.

ЗУККО: Вбивати своїх батьків цілком природно.

ГОЛОС: А як же дитина, Зукко? Дітей не вбивають. Вбивають ворогів, вбивають людей, здатних до самозахисту. Але не дітей.

ЗУККО: Ворога я не маю і на людей не нападаю. А чавлю інших тварин не від злості, а тому, що їх не помітив і наступив на них ногою.

ГОЛОС: А гроші ти маєш? Ти десь приховав гроші?

ЗУККО: Ніяких грошей я ніде не маю. Гроші мені не потрібні.

ГОЛОС: Та ти герой, Зукко.

ГОЛОС: Голіаф.

ГОЛОС: Самсон.

ГОЛОС: Хто такий Самсон?

ГОЛОС: Марсельський бандит.

ГОЛОС: Я знав його у в'язниці. Справжній звірюка. Міг віддубасити десятьох за раз.

ГОЛОС: Брехло.

ГОЛОС: Голими кулаками.

ГОЛОС: Ні — щелепою осла. І він не з Марселю.

ГОЛОС: Його схитрувала жінка.

ГОЛОС: Даліла. Попався через волосся. Я цю історію знаю.

ГОЛОС: Жінка-зрадниця завжди знайдеться.

ГОЛОС: Без жінок ми б усі були на волі.

Сонце підбивається вище, осяйне, незвичайно променисте.

Раптом схоплюється буревій.

ЗУККО: Погляньте на сонце. (На подвір’ї западає глибока тиша.) Ви нічого не бачите? Не бачите, як воно ходором ходить від краю до краю?

ГОЛОС: Я не бачу нічого.

ГОЛОС: Сонце нам очі виїдає. Сліпить нас.

ЗУККО: Дивіться, що з сонця випинається. Це кінчик сонця — з нього і дує вітер.

ГОЛОС: Як це? У сонця є тюхтюльчик?

ГОЛОС: Заткніться!

ЗУККО: Поворушіть головою: ви побачите, він ворушиться з вами.

ГОЛОС: Що ворушиться? Я не бачу, щоб щось ворушилося.

ГОЛОС: Як, по-вашому, може щось ворушитися, там, нагорі? Там усе прикріплено на віки вічні, присобачено, забито гвіздками.

ЗУККО: Це джерело вітрів.

ГОЛОС: Більше не видно нічого. Все тоне в світлі.

ЗУККО: Поверніться лицем на схід, і воно туди зміститься; а, якщо ви повернетеся лицем на Захід — воно теж піде за вами.

Зривається ураганний вітер. Зукко заточується.

ГОЛОС: Він божевільний. Зараз він упаде.

ГОЛОС: Стій, Зукко; ти ж розіб'єшся.

ГОЛОС: Він божевільний.

ГОЛОС: Зараз він упаде.

Сонце підбивається вище, стає сліпучим, як спалах атомної бомби.

Більше не видно нічого.

ГОЛОС (кричить): Він падає.

Примечания

1

На пляжі Діл висадився Юлій Цезар, почавши завойовувати Англію (прим. перекладача).

(обратно)
--">