Альберт Гор - Земля у рівновазі
Название: | Земля у рівновазі | |
Автор: | Альберт Гор | |
Жанр: | Научно-популярная и научно-познавательная литература | |
Изадано в серии: | неизвестно | |
Издательство: | неизвестно | |
Год издания: | 2001 | |
ISBN: | неизвестно | |
Отзывы: | Комментировать | |
Рейтинг: | ||
Поделись книгой с друзьями! Помощь сайту: донат на оплату сервера |
Краткое содержание книги "Земля у рівновазі"
Пропонована широкому колу читачів публікація є перекладом українською мовою відомої книги колишнього Віце-президента США Альберта Гора, яка присвячена найболючішим питанням співіснування людини і природи та жорсткому протистоянню сучасної індустріальної цивілізації екологічній системі Землі. В книзі також представлене бачення одного з провідних політиків світу можливих шляхів трансформації нашої цивілізації з метою відновлення екологічної рівноваги на Землі та перетворення планети на безпечне та процвітаюче місце проживання людей. Публікація здійснюється в рамках проекту "ЗЕЛЕНА БІБЛІОТЕКА" спільними зусиллями Інституту сталого розвитку, ВГО "Україна. Порядок денний на XXI століття" та Інституту Інформаційного суспільства за сприяння Партії Зелених України. Українське видання побачило світ за підтримки Відділу преси, освіти і культури Посольства США в Україні.
Читаем онлайн "Земля у рівновазі". [Страница - 196]
Щодо інформації про втрати озонового шару станом на 1992 p., то популярні видання зазвичай докладно зупиняються на розрахунках сукупної втрати, починаючи з перших вимірювань у 1978 p., а це призводить до помилки, оскільки руйнування почалося значно раніше від початку регулярного контролю. Приблизний підрахунок сумарної величини, згідно з Шервудом Роландом, дає подвійний обсяг втрати озонового шару (по відношенню до показника після 1978 p.), оскільки діяльність людини суттєво змінила хімію атмосфери одразу після Другої світової війни.
Згадка про те, що професор Ліндзен публічно спростував свою гіпотезу щодо ролі водяної пари, грунтується на його заяві у жовтні 1991 р. під час круглого столу «Науки про Землю». Ліндзен люб'язно визнав, що заслуга у виявленні помилковості його гіпотези належить докторові Алану Беттсу, який працює у себе вдома, у Міддлебарі, штат Вермонт. Однак Ліндзен продовжує не погоджуватися з більшістю інших вчених і вважає, що водяна пара в атмосфері призводить до похолодання.
Троє вчених, згаданих у дослідженнях Інституту Маршалла, — це доктор Роберт Джастроу, доктор Вільям Ніренберг та доктор Фрідріх Сейц. Ці ж науковці раніше співпрацювали над дослідженням, яке мало на меті показати, що плани космічних війн, запропоновані президентом Рейганом, з наукової точки зору, начебто, можна було б втілити в життя. Це друге дослідження, котре, очевидно, мало на меті підтримку іншої політичної ідеї Рейгана, було проведене головним чином Джастроу, який нині працює в Дортмуті. Воно не було обговорене з його науковими колегами і згодом активно критикувалось у науковій спільноті. Подальший аналіз експертами з сонячної радіації виявив серйозну математичну похибку в розрахунках авторів, яка настільки спотворила очікуваний цикл потепління, що автори помилково описали його як цикл охолодження. Однак їхня доповідь привернула значну увагу, оскільки керівник персоналу адміністрації президента Буша Джон Сануну неодноразово посилався на неї для обґрунтування свого глибокого скептицизму щодо глобального потепління. За іронією, хоча дослідження Інституту Маршалла все ще розглядається як невдала спроба політизації науки, зв'язок між сонячними плямами та коливаннями температури знову привернув до себе увагу завдяки дослідженням короткочасних змін клімату у Датському метеорологічному інституті. Навіть якщо це нове дослідження є правильним, як я сподіваюсь, то й тоді швидке та величезне збільшення рівня С02, як очікується, повністю пересидить ефект сонячних плям.
Значення кліматичної системи Землі як двигуна для перерозподілу холоду та тепла мені вперше доступно пояснив Філ Джонс зі Східно-англійського університету. Цією проблемою також займалися інші вчені, зокрема Стефан Шнайдер, Ральф Ціцерон і Джон Фірор. Слід відзначити два фактори, які дещо уповільнять процес потепління на полюсах. В Антарктиці прискорення танення льоду сповільнюється змішуванням холодної води з більших глибин з талою; при цьому на обох полюсах, особливо на арктичному, збільшення випаровування призводить до утворення хмар, що ускладнює прямі математичні обчислення, які в іншому разі можна було б застосувати.
Розділ 5. Розрахунок «рецепту життя» був використаний з інформації, наданої Національним інститутом здоров'я.
Океанський конвейєр був докладно описаний Уоллісом Брьокером, Ретером Шлоссером та іншими. Після прочитання їхнього дослідження я запросив Брьокера свідчити на слуханні про роль океанів у зміні клімату, а згодом відвідав усю його групу дослідників в Лемонт-Догертській геологічній обсерваторії Колумбійського університету. Сьогодні ще не все ясно у механізмах циркуляції води: наприклад, об'єм теплої води, що рухається на захід від Тихого до Індійського океанів, ще не вимірювався. Нове дослідження сфокусувало увагу на русі теплої води з Індійського океану навколо мису Горн у Африці до південної частини Атлантичного океану, а ще деякі вчені припускають
--">Книги схожие с «Земля у рівновазі» по жанру, серии, автору или названию:
Сергей Константинович Всехсвятский - Планета Земля и ее соседи Жанр: Астрономия и Космос Год издания: 1966 Серия: Новое в жизни, науке, технике. Серия «Физика, математика, астрономия» |
Андрей Леонидович Никитин - Распахнутая земля Жанр: Научно-популярная и научно-познавательная литература Год издания: 1973 |