Адам Пшехшта - Зрада

оптимістичною. Абвер проник у варшавський гарнізон глибше, ніж це припускали. Здавалося, в цьому був тільки один плюс – Герхард Глюбе не підозрював, що Станяк співпрацює з “Двійкою”, а брутальні засоби тиску він застосовував керуючись виключно прагматизмом, безпринципністю і переконанням, що саме таким чином можна використати його залежність. Аргументом завжди була обіцянка нової партії “порошку”, або утримування Станяка на наркотичному голоді.

Під вечір, перед тим витративши кілька годин на аналіз отриманих від Станяка даних і після чудової вечері, Кроне вирішив прозондувати пана Ушіду – японського інструктора з рукопашного бою, призначеного навчати працівників “Двійки”. Йшлося не про поради відносно самооборони, на це було ще надто рано, стан понівеченої ноги виключав будь-яке тренування, а про питання пов‘язані виключно з розвідкою. Як багато експертів з рукопашного бою, які діяли за межами своєї країни, пан Ушіда підтримував надзвичайно близькі контакти з японською розвідкою, мало того, його зв‘язували кровні узи з достойниками з Країни Вишневого Цвіту і – про що знали тільки одиниці – він був видатним членом Товариства Чорного Дракона. Цю організацію було створено, щоб нівелювати російські впливи у Маньчжурії, пізніше вона зробила справою честі добитися панування Японської Імперії на території Азії. Одним з головних противників Товариство вважало спочатку царську, а потім більшовицьку Росію. Кроне сподівався, що його пропозиція зацікавить як кревних пана Ушіди, так і здатних на багато, ледь не всесильних керівників Товариства.

Японець, міцний чолов‘яга років під п‘ятдесят, мовчки вислухав офіцера і знов наповнив чашку свого гостя – вони пили чорний чай Дарджилінг, заварений на європейський лад – тоді втупився у простір з виразом обличчя, який нічого не говорив.

“Двієчник” терпляче чекав, насолоджуючись легко фруктовим смаком напою. Він знав, що квапити співрозмовника було б неввічливо, до того ж нерозумно. Це його тільки роздражни ть.

-- Ваше керівництво схвалює цей план? – запитав нарешті японець. Кроне заперечив рухом голови.

-- Це не план, швидше нарис плану, -- промовив. – Його реалізація цілковито залежить від того, чи ви нам допоможете. З іншого боку, це неповторний шанс, рішення потрібно прийняти протягом кількох днів. Якщо ви вирішите підтримати нас, я піду з цим до Маршала.

-- Ця нагода… -- Ушіда замовк.

-- Не можу розповісти деталі, але я певен майже на сто відсотків, що в Абвері повірять інформації, яку ми передамо нашим каналом, а звідти вона потрапить до росіян.

-- На відміну від вас, у нас з німцями непогані стосунки, -- зауважив Ушіда. – Якби ми їх попросили…

-- Не настільки добрі, -- заперечив Кроне. – У випадку спільного нападу на Польщу, головним партнером для них буде Росія, а не Японія. Вони не відважаться поставити під удар стосунки з Совітами, задля не надто для них важливого в цей час зближення з Японією.

-- Я так розумію, що в обмін за нашу допомогу, ми могли б використати отой ваш… канал?

-- Саме так.

-- Про дезінформацію якого калібру ми розмовляємо?

-- Гадаю, що будь-якого, -- відповів обережно Кроне. – Звичайно, в межах розумного…

Ушіда замислено насупив брови, але далі тему не розвивав.

-- Я передам Ваше прохання, -- вирішив він після хвилини мовчання.

“Двієчник” легко вклонився – скидалося на те, що його пропозиція зацікавила співрозмовника. Якщо японці приймуть її офіційно, залишиться допрацювати решту елементів плану. Не те, що буде легко, безумовно, ні… Однак, ставка була високою – Кроне інстинктивно відчував, що це може бути найважливіша операція в його кар‘єрі.

***

Пілсудський справляв враження неймовірно енергійного і не дивлячись на те, що Маршал, як завжди, пересувався на інвалідному візку, виглядав він набагато краще, ніж під час останньої зустрічі. Всупереч побоюванням Кроне у поведінці Маршала не відчувалося нічого штучного, жодної настороженості чи упередження. Несподіванкою була тільки зміна процедури – жандарми, що стояли на варті перед входом до кабінету Коменданта, перевірили, чи ніхто не прийшов на зустріч зі зброєю. Обшукали не тільки Кроне, а й Бретцеля і генерала Каспшика.

“Двієчник” очікував, що один з вартових

--">