Адам Пшехшта - Акули і дрібна рибка

смертельними. Відчувався запах землі й трави, з неба бив жар. Вони наближалися.

***

Затиснувши зуби, Кроне вбив у карту наступну булавку з маленьким, червоним прапорцем, окинув все поглядом. Деякі території ще оборонялися, але поразка була тільки питанням часу. І не можна було сказати, що хтось десь недопрацював, зробив помилку. Вони не марнували сил на охорону кордонів, зібрали війська для оборони критичних зон: Центрального Промислового Округу і Варшавського Укріпрайону, досі воювали Фортеця Краків і Фортеця Перемишль, билася Мобільна Операційна Група “Лодзь”, не здавалася Оксивська скеля, шарпали ворога авіаційні диверсійні групи й партизанські загони. Після смертельної, п‘ятиденної битви під Млавою темп атаки німецьких військ впав майже до нуля, однак вистачало, що III Рейх сковував значну частину польських сил. Решта протистояла могутній Червоній Армії й програла. Програвала кожного дня, коли знекровлені підрозділи, що розпачливо намагалися зупинити неприятеля, відступали в бік Варшави. На штабних картах домінував червоний колір, східний край територій, які ще контролював Головний Штаб, нагадував рвану рану. Але не дивлячись на це, Кроне не міг позбутися думки, що в деяких районах сконцентровано надто великі сили, інші – віддали надто легко, так, наче хтось досі розраховував на чудо, на щось, що змінить хід війни, розіб‘є немов молот кільце, що стискалося навколо серця країни. І дозволить перейти в контрнаступ…

“Двієчник” чудово розумів, що це лише мрії. Війна з обидвома сусідами одночасно перевищувала можливості Польщі – і Німеччина, і Росія, кожна з них окремо, володіли вищим потенціалом, ніж Польська Республіка. Хіба що відреагують союзники… Однак ті зараз билися тільки на дипломатичному фронті, намагаючись відбрехатися від підписаних раніше зобов‘язань. Ні, це не було якоюсь великою несподіванкою – Пілсудський вже давно передбачив саме такий поворот подій. Просто це нічого не давало…

Кілька днів Кроне розмірковував, чи не кинути це все до біса і не поїхати на фронт з одним з багатьох нашвидкуруч утворених добровольчих загонів. Його зупинила тільки думка, що участь в боях кульгавого солдата не першої молодості аж ніяк не змінить хід війни. Ну й залишалася ще охорона – три жандарми, яких йому доведеться перехитрити, щоб втекти з Варшави, бо згоди командування на виїзд йому точно ніколи не дочекатися – Бретцель усвідомив це йому з брутальною щирістю. Взявши до уваги підготовку і можливості своїх охоронців, це буде поважною проблемою… Тому він кожен день з‘являвся в Саському Палаці, збирав найновішу інформацію з фронту і робив поправки на величезній карті, що займала кілька квадратних метрів. Так, наче це мало якесь значення… Всі знайомі й друзі Кроне воювали, або полягли в бою, він залишився в Варшаві сам. Загинув під час нальоту криптолог полковник Єжевський, десь зникли Нарбутт-Одоланицький і Томчак, майор Дубіч командував диверсійним загоном, Пренглер-Вільчинський загинув під час нападу на німецький бронепоїзд. А він переставляв на карті прапорці…

Похмурі роздуми обірвав скрип дверей – в кімнату управління операціями зайшов Тадеуш Бретцель. Шеф II Відділу зупинився перед іншою, меншою картою і встромив у неї кілька прапорців блакитного кольору.

-- Що там? – запитав байдуже Кроне.

-- Нарешті ми встановили останні елементи “мережі”, -- відповів Бретцель з дратівливим задоволенням в голосі. – Сьогодні ми збили під Млавою ще двадцять сім літаків.

Кроне знизав плечима. З початку війни Головний Штаб з невідомих причин намагався об‘єднати розміщені в околицях більших міст “Каруселі” в потужну структуру, здатну нейтралізувати атаки ворожої авіації. Ця конструкція мала назву “Мережа”.

-- Браво! – скривився. – Тільки що це нам дасть? “Каруселі” не відкинуть корпус Ковальова, не зупинять Тімошенко…

-- Вони дадуть нам шанс…

-- Лайно вони нам дадуть! – вибухнув Кроне. – Звісно, Совіти зазнають втрат, значно більших, ніж очікували, але через тиждень, максимум два, вони прорвуть оборону Варшавського Району. Гадаєш, вони плакатимуть за додатковою сотнею тисяч вбитих?! Оті всі “Каруселі” й “Глушилки” нічого не варті, авжеж, вони зупинили повітряні нальоти, нівелювали перевагу ворога в повітрі. Ми добилися великої перемоги, завдяки нашим зусиллям нас

--">