Библиотека knigago >> Старинное >> Старинная литература >> Шепіт у пітьмі

Адам Пшехшта - Шепіт у пітьмі

Шепіт у пітьмі

На сайте КнигаГо можно читать онлайн выбранную книгу: Адам Пшехшта - Шепіт у пітьмі - бесплатно (полную версию книги). Жанр книги: Современная проза. На странице можно прочесть аннотацию, краткое содержание и ознакомиться с комментариями и впечатлениями о выбранном произведении. Приятного чтения, и не забывайте писать отзывы о прочитанных книгах.

Книга - Шепіт у пітьмі.  Адам Пшехшта  - прочитать полностью в библиотеке КнигаГо
Название:
Шепіт у пітьмі
Адам Пшехшта

Жанр:

Современная проза

Изадано в серии:

неизвестно

Издательство:

неизвестно

Год издания:

-

ISBN:

неизвестно

Отзывы:

Комментировать

Рейтинг:

Поделись книгой с друзьями!

Краткое содержание книги "Шепіт у пітьмі"

Вони пройшли повз вкриту мороком браму – одну з багатьох у цій околиці й повернули у вузький провулок. Ніч освітлювали тільки рідко розставлені ліхтарі, з каналізації здіймалася імла й утворювала недовговічні міражі, які непевно похитувалися. Юстина вела так, немов неодноразово ходила цією дорогою, а це -- взявши до уваги, що йшлося про небезпечні периферії міста, де мешкали найбільші покидьки – змушувало задуматися. Дівчина вже давно перестала бути елітною проституткою – “Раю” не вдалося вистояти після серії вбивств, однак, її поведінка, одяг, певність в собі, яку було виразно чути в голосі, свідчили, що вона зовсім не бідує.

Читаем онлайн "Шепіт у пітьмі". Cтраница - 2.

польовою, розлізлою після дощу дорогою, залишаючи позаду світло вуличних ліхтарів. Скидалося на те, що вони вийшли за межі міста. Десь збоку вимальовувався обрис лісу. Коли видимість скоротилася до кількох метрів, Юстина простягнула Кроне руку. Він не заперечував. Офіцер міг порадити собі сам, однак, не мав нічого проти того, щоб його вважали інвалідом. Насправді проблеми з ногою в нього були тільки при дуже різких рухах, але він вже навчився вдавати, що справи набагато гірші. Це запропонував інструктор з бойових мистецтв, пан Ушіда. Пропозиція, з якою “двієчник” цілковито погоджувався, він чудово розумів, що ймовірність виграти в безпосередньому бою в нього дуже мала. Єдиним шансом було захопити противника зненацька. Накульгування давало також чудовий привід користуватися паличкою з прихованою всередині шпагою…

Розташована на краю дороги хатина, куди явно вела його дівчина, не була нічим особливим – не дивлячись на глибоку ніч, можна було зауважити солом‘яну стріху, що вкривала дах і безлад, який панував на подвір‘ї, однак, жовте світло у вікнах, що сяяло, немов очі вовка, обіцяло відпочинок і відповідь на загадку. Схиливши голову, щоб не вдаритись в низький одвірок, Кроне зайшов у напівморок, освітлений тільки мутним сяйвом гасової лампи.

-- Здравствуйтє, гаспадін Кроне! – привітав його старший чоловік, який сидів у оббитому шкірою фотелі. Вишукано одягнений, з діамантовою шпилькою в краватці, він зовсім не пасував до сільської хати, так само, як невідомо звідки притягнені меблі.

-- З ким маю честь… -- “двієчник” замовк.

Він впізнав його. Граф Густав Корнт – Істрєбітєль, Мисливець…

-- Це тільки спроба помсти, -- буркнув розчаровано. Юстина пирхнула сміхом.

-- Я так і знала, що ви знайомі, -- кинула легко. Підсунула собі крісло, сіла за кривоногим, збитим з неохайно обтесаних дощок столом, вказала офіцерові вільний фотель, такий же розкішний, як той, на якому розсівся Корнт.

-- Давайте порозмовляємо розсудливо, як друзі, -- запропонувала.

В її голосі чулася якась дика веселість, яка не рахувалася з ніким і нічим, так, немов те, що відбудеться далі її зовсім не обходить, тільки щоб щось відбувалося. Будь-що.

-- Пробачте їй, вона ще не оговталася, -- сказав Корнт. – Тому така… збуджена. Ні, це не наркотики, -- поспішно завірив, побачивши, не дивлячись на темряву, насуплені брови офіцера. – Ефект тренувань. Реакція на стимули. Страх можна замінити холодною обережністю, огиду – захопленням, але це вимагає часу. Ну, й тренувань, -- докинув глузливо.

“Двієчник” стиснув зуби, він знав, що той має на увазі. Школа Павлова вже давно розробила процедури, які дозволяли перетворити пересічну людину в машину для вбивств. Без одичних апаратів, гіпнозу і містицизму. На основі вмілого підбору умовних рефлексів. Він тільки не міг зрозуміти, з якою метою Корнт займався Юстиною. Навіть припустивши, що він використав її, щоб звабити Кроне сюди, засоби явно не відповідали меті – давно позбавлений доступу до операцій “Двійки”, він не був такою привабливою ціллю, як колись, і вже точно цього можна було добитися значно меншим коштом. З іншого боку, він не думав, що дівчина брехала, коли казала, що дозволить йому повернутися. Це не виглядало, як професійна операція, швидше, як дії психічно неврівноважених відчайдухів. Або було щось, чого він не знав…

-- Гаразд, -- зітхнув. – В чому справа?

-- У помсті, -- відповів Корнт. – Але не на Вас, а принаймні не тільки на Вас.

-- Не зрозумів…

-- Інколи я теж чогось не розумію. Наприклад, як хтось такий, як Ви може задурманювати себе алкоголем. Навіщо ти мені його привела? – обізвався Корнт з погрозою в голосі до Юстини. – Не краще було почекати?

-- Чого чекати? Він заливає горлянку вже півроку, якщо не довше! – огризнулася та. – Зараз він принаймні тверезий, я перевірила.

Корнт встав з крісла, ліниво потягнувся, кілька разів стиснув і розтиснув кулаки.

-- Може ти й маєш рацію, -- буркнув.

Без попередження скочив у бік “двієчника”, з неймовірною, цирковою грацією ухилився від леза, що прорізало темряву, копнув хвору ногу Кроне, тоді твердими, мов сталь пальцями натиснув на нерв на його плечі. Шпага з металевим брязком впала на підлогу. На мить швидше, ніж Кроне.

-- Замало тренувань, забагато

Оставить комментарий:


Ваш e-mail является приватным и не будет опубликован в комментарии.