Библиотека knigago >> Старинное >> Старинная литература >> Шепіт у пітьмі


«Призрачные миры» - интернет-магазин современной литературы в жанре любовного романа, фэнтези, мистики

Адам Пшехшта - Шепіт у пітьмі

Шепіт у пітьмі

На сайте КнигаГо можно читать онлайн выбранную книгу: Адам Пшехшта - Шепіт у пітьмі - бесплатно (полную версию книги). Жанр книги: Старинная литература. На странице можно прочесть аннотацию, краткое содержание и ознакомиться с комментариями и впечатлениями о выбранном произведении. Приятного чтения, и не забывайте писать отзывы о прочитанных книгах.

Книга - Шепіт у пітьмі.  Адам Пшехшта  - прочитать полностью в библиотеке КнигаГо
Название:
Шепіт у пітьмі
Адам Пшехшта

Жанр:

Старинная литература

Изадано в серии:

неизвестно

Издательство:

неизвестно

Год издания:

-

ISBN:

неизвестно

Отзывы:

Комментировать

Рейтинг:

Поделись книгой с друзьями!

Краткое содержание книги "Шепіт у пітьмі"

Вони пройшли повз вкриту мороком браму – одну з багатьох у цій околиці й повернули у вузький провулок. Ніч освітлювали тільки рідко розставлені ліхтарі, з каналізації здіймалася імла й утворювала недовговічні міражі, які непевно похитувалися. Юстина вела так, немов неодноразово ходила цією дорогою, а це -- взявши до уваги, що йшлося про небезпечні периферії міста, де мешкали найбільші покидьки – змушувало задуматися. Дівчина вже давно перестала бути елітною проституткою – “Раю” не вдалося вистояти після серії вбивств, однак, її поведінка, одяг, певність в собі, яку було виразно чути в голосі, свідчили, що вона зовсім не бідує.


Читаем онлайн "Шепіт у пітьмі". Главная страница.


Шепіт у пітьмі (Вовчий легіон – 7)

Адам Пшехшта

Переклад з польської -- полігНОТ

------------------------------------------------------

https://www.facebook.com/pg/PoligNOT

Заходьте на мою сторінку на Facebook і підписуйтеся, щоб довідуватися, коли буде продовження.


Вони пройшли повз вкриту мороком браму – одну з багатьох у цій околиці й повернули у вузький провулок. Ніч освітлювали тільки рідко розставлені ліхтарі, з каналізації здіймалася імла й утворювала недовговічні міражі, які непевно похитувалися. Юстина вела так, немов неодноразово ходила цією дорогою, а це -- взявши до уваги, що йшлося про небезпечні периферії міста, де мешкали найбільші покидьки – змушувало задуматися. Дівчина вже давно перестала бути елітною проституткою – “Раю” не вдалося вистояти після серії вбивств, однак, її поведінка, одяг, певність в собі, яку було виразно чути в голосі, свідчили, що вона зовсім не бідує.

З якою метою вона відвідувала околицю, в порівнянні з якою Таргувек здавався аристократичним районом? Чому вона не боялася? Кроне не знав і це його не обходило. Юстина вела його до, як вона сама сказала: “старого друга”. Вся ця справа була мутною, можна навіть сказати підозрілою, однак це зовсім не турбувало офіцера. Минув вже майже рік з того часу, коли його усунули від справ “Двійки” – навіть приголомшливий успіх справи Станяка цього не змінив – і йому було все одно. Перші місяці він інтенсивно тренував, намагаючись довести ногу до робочого стану, й це якось замінило йому нормальну працю, пізніше ситуація повністю прояснилася – Пілсудський не бажав, щоб Кроне брав участь в роботі II Відділу. Тому його перенесли в архів. Не дивлячись на протести шефа “Двійки” Тадеуша Бретцля.

-- Вже недалеко, -- зупинившись на мить, дівчина посміхнулася.

З-за рогу дерев‘яного сараю з‘явилися три тіні. Блиснула сталь. Кроне міцніше стиснув ручку тростини, готовий в будь-яку мить дістати метрове лезо, однак, Юстина його випередила.

-- Будемо сваритися, кохані? – прошепотіла.

Силуети непроханих гостей неначе вітром здуло. Кроне здивовано закліпав, його розум був отупілий – хоча саме сьогодні він навіть не нюхав алкоголю, проте вже довший час напивався до непритомності – але інстинкт бив тривогу. Скидалося на те, що дівчина дійсно була не проти бійки з волоцюгами. Те, як вона тримала зброю, розслаблені плечі свідчили про чималий досвід у таких інцидентах, досвід, який жодним чином не могла здобути елітна повія. А реакція нападників вказувала на те, що вони знають Юстину і в них немає охоти на сутичку з нею… Він підійшов, підняв їй підборіддя і поглянув у очі, на мить взяв за тонку руку. Зіниці в неї були нормальні, пульс спокійний – вона точно не була під впливом наркотиків.

-- А, підозрюєш, що це “порошок”? Як у твого приятеля? – тихо засміялася вона. – Ні, коханий, певні речі краще робити у тверезому стані…

-- Звідки ти знаєш про Станяка? – гаркнув Кроне.

-- Ми порозмовляємо про це в кінці нашої… прогулянки. Але якщо хочеш завернути, шлях вільний. Я навіть проведу тебе. Для безпеки, -- додала.

-- І тебе за це не покарають? – запитав він насмішкувато.

-- Покарають?

-- Хтось же тобою займався, не тільки навчив битися, але й втовкмачив певні реакції, немов у вправного воїна. Ти не відчуваєш страху, правда? Принаймні не так, як звичайні люди. І цей невідомий доброчинець наказав тобі привести мене до нього.

-- Що ти маєш на увазі, коли кажеш “реакції”? – відповіла вона запитанням. Здавалося, що в її очах промайнула іскринка тривоги.

-- Йдеться про автоматизм захисних рефлексів. Тоді ти завжди знаєш, як оборонятися, і в тебе ніколи не здригнеться рука. Ще можна виробити психічні реакції, це вже вищий пілотаж, тренування опирається в основному на працях російського вченого Павлова. Мета – під час небезпеки не відчувати страху, реагувати з незворушним спокоєм.

-- А, це… -- вона полегшено надула губки. – Може мій… вчитель і зробив щось таке, проте мене це не надто турбує. Ходімо?

Кроне мовчав, непомітно розглядаючись довкола. Це напевно не була засідка, принаймні не на цьому етапі – він не чув жодних підозрілих звуків, інтуїція підказувала йому, що на цю мить він у безпеці.

-- Ходімо! – вирішив він.

Вони вирушили вперед

Оставить комментарий:


Ваш e-mail является приватным и не будет опубликован в комментарии.