Адам Пшехшта - Зрада
Название: | Зрада | |
Автор: | Адам Пшехшта | |
Жанр: | Современная проза | |
Изадано в серии: | неизвестно | |
Издательство: | неизвестно | |
Год издания: | - | |
ISBN: | неизвестно | |
Отзывы: | Комментировать | |
Рейтинг: | ||
Поделись книгой с друзьями! Помощь сайту: донат на оплату сервера |
Краткое содержание книги "Зрада"
Перші дні після того, як отямився, він провів у боротьбі з нічними кошмарами – він був певний, абсолютно певний, що вбив невинну дитину. Те, що ця ледь-ледь семирічна дівчинка невдовзі перед цим полоснула його ножем з майже смертельним результатом, було цілком іншою, хоча не менш важливою справою. Кроне відчував, що вияснити цю справу набагато важливіше, ніж всі інші загадки, які він досі розгадав. Зараз, лежачи в лікарняному ліжку, він годинами міркував про це ще й для того, щоб розвіяти похмурі думки пов‘язані з хворою ногою. Лікарі не залишили йому жодних ілюзій – понівечене стегно ніколи повністю не відновиться, він буде накульгувати до кінця життя.
Читаем онлайн "Зрада". [Страница - 17]
-- Чи цей переляк можна якось виміряти? – запитав кислим тоном Маршал.
-- Вчора в наше посольство в Москві прислали проект трактату про ненапад. Документ визнає таким, що порушує пакт, -- Бретцель схилився над листком, -- “будь-який насильницький акт, який порушує територіальну цілісність і недоторканість або політичну незалежність іншої договірної сторони, навіть, якби ці дії проводилися без проголошення війни й при утриманні від всіх її можливих проявів”.
-- Це чітка алюзія на диверсії на кордоні, -- зауважив Кроне. – Вони хочуть відмовитися від них.
-- Здається, що так, -- буркнув Пілсудський. – Добра робота. Наразі дякую Вам. Ні, ти, Ясю, залишся ще на мить, -- зупинив він Кроне, побачивши, що “двієчник” разом з іншими прямує до дверей. За мить вони залишилися самі. Пілсудський не поспішав розпочинати розмову, він замислився, споглядаючи, як вітер гойдає гілки каштана за вікном.
-- Вважай на себе, будь ласка, -- обізвався нарешті, кинувши на нього неуважний погляд.
-- Не розумію…
-- Розумієш, розумієш, але якщо хочеш, щоб я розставив крапки над і, я готовий. Я не збираюся перепрошувати, -- додав, побачивши, як Кроне стиснув зуби. -- По суті, я повинен наказати вбити тебе. Зупиняє мене тільки якась неясна думка, що може хтось саме цього добивається, ну, і впевненість, що якщо ти загинеш, “Двійка” зазнає майже такої ж втрати, як та, якої ми б зазнали, якби тебе підіслали росіяни. Остання операція підтверджує це поза всякими сумнівами.
-- Ви вірите у маячню Наркєвича?! – вибухнув Кроне.
-- Вірю, що з тобою трапилося щось незвичне, хоча не думаю, що ти становиш загрозу саме для мене, -- відповів Маршал. – Тому ми розмовляємо сам на сам. Я також вважаю, що особа, яка володіє майже всіма таємницями “Двійки”, не може залишатися поза нашим контролем. Тому повторюю: вважай. Не змушуй нас… Не змушуй мене приймати рішення, якого я пізніше буду шкодувати. Ти будеш під наглядом, -- закінчив він, відправляючи Йогана коротким жестом.
У “двієчника” на язику вже була гостра відповідь, але його зупинив холодний, оцінюючий погляд Пілсудського. Маршал не залякував і не жартував, він дійсно вирішував, чи випускати полковника звідси живим. Тому Кроне відсалютував і мовчки вийшов. Вперше в житті він не знав, що робити. Йдучи неспішно вулицею, він замислився, чи керівник держави бува не втратив глузд, чи його не охопив приступ якоїсь старечої параної. А може це вплив одичних апаратів? Адже без них Пілсудський не прожив би й року… Проте найбільше Кроне дратувала не недовіра Маршала, а свідомість, що з цієї миті вже ніщо не буде, як раніше. Слідкувати за ним будуть не тільки вороги, а й свої, а він стане чужаком у власній країні. Можливо вже до кінця не надто довгого життя…
Його смутні роздуми перервав поштовх в спину.
-- Йдемо обмиємо моє нове звання? – запитав з майже непомітною іронією в голосі Томчак, зненацька з‘явившись поряд з приятелем.
На його обличчі не було видно жодного збентеження теперішнім становищем Кроне, мавпячі риси виражали тільки роздратування від підвищення по службі.
-- Я досі під підозрою, -- повідомив його сухо Кроне. – Комендант… -- він з зусиллям відкашлявся. – довго міркував, чи залишати мене в живих.
-- Нічого нового, я сам раз чи два хотів скрутити тобі шию, -- легковажно буркнув свіжоспечений поручик. – Ти справді гадаєш, що це щось змінить? Просто кілька бовдурів буде за тобою лазити, от і все. Всіх нас час від часу перевіряють, тож…
-- Справа не тільки в цьому, -- перебив його Кроне.
-- Розумію, проте ти нічого не вдієш. З часом все проясниться.
--">Книги схожие с «Зрада» по жанру, серии, автору или названию:
Анна Семироль - Знакомьтесь, Муся. (СИ) Жанр: Сентиментальная проза Год издания: 2005 |
Александр Тарасович Гребёнкин - Птица у твоего окна Жанр: Современная проза Год издания: 2015 |