Адам Пшехшта - Неприємності у "Раю"

class="book"> Ясінський знизав плечима, що свідчило про певне роздратування. Дивлячись на нього, було легко забути, що цей чоловік, який нагадував невинного добряка, має гострий як бритва розум. Інколи про це нагадував твердий, холодний погляд. Такий як зараз.

-- Я не був на війні, -- заявив він спокійно. – Подумав, може хтось з вас скаже щось більше на цю тему.

Бретцель лінивим жестом дав знати, що відповідь залишає підвладному.

-- Все не так просто, -- скривився Кроне. – Звісно, рани вказують на певний досвід вбивці, однак, це могла бути звичайна випадковість. Ми не знаємо головного: в якому порядку їх завдано, бо наскільки я зрозумів, лікарю вдалося тільки вияснити, чи це відбувалося за життя, чи після смерті жертви.

-- На жаль, -- погодився комісар. – Може колись це зміниться, але поки що розтин здатен встановити тільки загальний перебіг подій, які привели до смерті жертви. Однак… -- він на мить завагався. – якщо припустити, що вбивця професіонал, то як він би це зробив?

Кроне повільно, наче уві сні, встав, пригадуючи собі – наперекір очевидному і такому людському небажанню – випадки, коли він користувався схожим лезом, вбивав голими руками, саперною лопаткою, будь-чим. Миттєвості, коли час зупиняється. Тваринне, примітивне збудження, яке відчуваєш під час бою на відстані витягнутої руки, око в око.

-- Підходить до нього ззаду, завдає удар в нирку, -- Кроне виконав короткий, майже непомітний рух. – Лівою рукою обіймає його за щоку, натискає вгору, змушуючи жертву відслонити горло. Перерізає трахею, продовжує рух, щоб пошкодити принаймні одну з артерій, можливо відштовхує жертву, а сам зміщується трохи вбік. Якщо він спритний, йому вдасться уникнути крові. Той вмирає протягом десяти секунд, не встигає навіть крикнути. Це все, -- зітхнув офіцер.

-- Отже, все-таки солдат, -- сказав задумливо Ясінський. – Тим більше, що пізніше, коли він його повісив і розпоров живіт… Лікар твердить, це вимагало неабияких знань, ну і практики.

-- З однаковим успіхом це може бути м‘ясник, циган, чи взагалі якийсь волоцюга, який вміє користуватися ножем, -- підкреслив Кроне.

--Циган?

-- Вони народжуються з ножем в руці, -- пояснив Бретцель. – Був колись один такий в мене в роті, під час війни. Він міг… Не має значення. – махнув рукою. – Янек має рацію, може це й був солдат, але надто рано звужувати слідство тільки до ветеранів.

-- Гаразд, - буркнув поліцейський. – Хай там що, пора братися до роботи.

-- З чого почнемо? – зацікавився Кроне.

-- З того, що завжди, -- відповів байдуже Ясінський. – Допитаємо всіх, хто був присутній на місці, коли вчинено злочин, і обшукаємо приміщення.

Поліцейський з явним задоволенням почастувався варенням, запив чаєм. Його фізіономія виражала абсолютну впевненість, він засміявся, побачивши легкий сумнів на обличчях співрозмовників.

-- Щось та й знайдемо, -- запевнив. – Ми завжди знаходимо.

***

Кроне сидів у головному салоні “Раю”, Юстина і дві інші дівчини забавляли його розмовою – їх всіх вже допитали. Дівчата були ввічливі, дотепні та цікаві. І дуже сильно занепокоєні. Вони підтримували жартівливу розмову про все і про ніщо, з милою, старанно виваженою в‘їдливістю пліткували про бордель і про себе навзаєм, весь час залишаючись близько, майже на відстані витягнутої руки, від офіцера. Підсвідомо, ненавмисне скорочуючи відстань. Кроне слухав їхнє базікання з добродушною посмішкою, подумки відзначав питання, які потрібно прояснити, однак, поки що не натискав, залишив поліційну роботу людям Ясінського. Він сподівався, що завдяки такому підходу отримає новий статус, когось зсередини, свого – і це можливо спонукає дівчат бути відвертішими.

-- Пане полковнику, -- в дверях стояв один з поліцейських. – комісар Вас запрошує. Йдеться про консультацію в певній справі, нам пощастило під час обшуку, -- додав з таємничим виразом обличчя, побачивши запитальний погляд “двієчника”.

-- Можна я піду з тобою? – відразу запитала Юстина. Фізіономії інших дівчат вказували, що якби тільки могли, вони запропонували б те саме. І зовсім не для того, щоб допомагати поліції. Він майже відчув їхній страх.

-- Гаразд, -- дозволив Кроне. – Коли відведете нас, пришліть сюди якогось співпрацівника, будь ласка, -- наказав, звертаючись до

--">